Флешмоб "Знайомство героїв" ! Естафету передаю...

Долучаюся до флешмобу, започаткованого Вікторією Задорською .Естафету отримала одразу  від Ярина Король та Asteriya .Дякую  дівчатка за запрошення! Я вперше у житті беру участь у подібному заході.

 Умови флешмобу: викласти у власному блозі уривок з будь якої Вашої книги зі сценою знайомства головних героїв. естафету передати двом наступним учасникам.

Але спершу назву  імена наступних учасників : Альона Ус та Маїра Цибуліна.

Отже я обрала "Тінь його серця".

***    ***    ***

-Ми прийшли. Заходьте.

 
  Це була простора кімната, вся з каменю з величезним вікном від підлоги до стелі і на всю ширину протилежної стіни. Ліворуч, на сусідній стіні була висічена якась карта, підійшла щоб краще роздивитися.Гори, ліси, долини, села, міста, річки, дороги - робота майстра заслуговувала найвищої похвали. Аж дух захоплювало від такої рукотворної краси.Навпроти камін, не менш тонкої роботи,адже кам'яні тварини здавались живими,ще мить - і взлетять. Поруч два стільці та столик. Поки я захоплено розглядала фігурки дивовижних незнайомих мені істот, почулись важкі кроки та брязкіт металу. Кров у жилах застигла, здається,сама забула ,як дихати і залишилось лиш судомно зтискати кулаки до болю.До кімнати ввійшов височезний , широкоплечий чоловік, що таких здоровенних ніколи не бачила.Плаща не було, проте була кольчуга та широкий шкіряний пояс, весь в металевих заклепках, на який кріпився довжелезний меч, на руках рукавиці, довжиною до ліктя,на ногах - високі  чоботи із шпорами, що й видавали той страшний звук.Чорне волосся сягало пояса.Мені було дивно,бо ж  всі інші були коротко підстрижені.Здивував і колір шкіри - якийсь сіруватий, не природний.А коли він повернув голову в мій бік,у мені завмер німий жах.Очі.Вони були повністю жовтого кольору. Без зіниць!

"Стоп! Так це ж лінзи!".Тряснула себе по чолі і розсміялась. 

-Тобі смішно відьмо? 

-Смішно? Слухай як тебе там, Одріоне,ти та твої друзяки здається загралися в якусь гру, мені просто потрібно повернутися додому, а ви тут силою утримуєте. Це незаконно взагалі-то. 

- Як ти смієш мені вказувати,відьмо?!- він  голосно гаркнув і зробив якийсь жест рукою.Склалося враження,наче мене  теплим вітерцем обдуло,що аж мурашки по тілу побігли.На цого обличчі виступило щире здивування. Повторив жест,але нічого не відбулося."Мух ганяє чи що? "

-Ніяка я не відьма.Це образливо -так обзиватись! Чого вам треба від мене? - він мовчки пройшов повз і присів на стілець, мені нічого не залишалось як зробити те ж. 

-Ляна, так?-кивнула головою в знак згоди на його слова. -Ти пам'ятаєш, як сюди потрапила? 

-Памятаю,як вчора поїхала з подругою до її нових знайомих за місто.Там ми добре погуляли,і я зовсім непригадую як заснула і де.Але прокинулася серед поля на копиці.От коли пішла шукати зв'язок на телефоні,тоді і нарвалась на ваших бійців. 

  - Вчора, на краю моїх земель активувався стихійний портал,а  це буває украй рідко. Ще рідше до нас приходять істоти з інших світів.Їм складно тут, адже  дорогу назад не так просто знайти. 

-Як ? Це ж портал - є вхід, є і вихід. 

-Він -  явище стихійне.Ти ж незнаєш ,коли і де зявиться наступний.А головне - куди закине?-Він говорив так спокійно та впевнено, що можна було й повірити. 

-Ні ,я не вірю у все це, ви - косплейщики?-Одріон лиш заперечливо захитав головою,схрестиаши руки на грудях.-Ні, тоді ви викрали мене.Але знайте,що викупу немає кому за мене платити, бо я сирота! І на донора непідійду - хворіла жовтухою.

-Чим?-не зрозумів чоловік.

-І секс-рабинею не буду, краще смерть! -піднявшись чимдуж кинулась до вікна, але дужі руки схопили мене за спину і взяли в кільце. 

-А це вже цікаво.-з цими словами він повернув до себе обличчям, від страху я трусилась як лист на вітрі.- Але, мені зараз більш потрібні прачки, кухарки та швачки, ти що вмієш? 

 Від його рук, що досі тримали мене, йшло якесь заспокійливе тепло, як від бабусиної печі. 
 І бігти вже не хотілось нікуди, але як же інший світ?Насилу підняла очі і побачила, що він ледь усміхається і... ці ледь помітні ікла, невже накладні?

-Гм?-Ледь трусонув мене, щоб привести до тями. -Що вмієш? 

-Все вмію. 

-Чудово, а то ніяким пряником місцевих не заманиш у замок.

 
-Місцевих? 

-Людей, та інших істот, що охороняю я та мої воїни. Так, а зараз іди до Вейри, вона знайде тобі роботу.-Кільце розімкнулось і я наче вийшла з трансу. 

-Роботу? 

-Так, ти ж сказала, що зможеш та й харчі відроблятимеш.-Ось воно що! 

-Ти чого, я добре заплачу, можливо стане на хорошого мага, що допоможе знайти дорогу у твій світ,а можеш і піти куди завгодно хоч зараз. В найближче місто за три дні зможеш потрапити, це якщо пішки через ліс. 

  Світ може й інший, але безкоштовного й тут нічого немає. Доведеться погодитись, варіантів не густо. 

- Гаразд, який мінімальний строк служби, яка оплата? 

-За один рік дам шістдесят золотих монет - дуже щедра пропозиція.-Цілий рік в оточенні цих мужланів, але може тут час іде по-іншому? Та й звідкіля мені знати про місцеву валюту? 

-А цього буде достатньо щоб знайти того спеціаліста по порталам? 

-Достатньо, я особисто накажу доставити сюди найближчого мага, але тільки після закінчення твоєї служби. 

Яка честь! Але становище моє було безвихідним, тому доведеться погодитись і повірити його чесному слову ...

***   ***   ***


P.S. Прошу стого не судити))"Я не чарівник,я тільки вчуся!"))Книга завершена,але потребує коректури .(Все в "процесі")).На високі лаври не притендую,пишу для власного задоволення.Щио бажаю усім хорошогодня,пистрасної музи та шаленої наснаги в творчості!!! І міцно-преміцного здоров'ячка!!