Долучаюся до флешмобу, започаткованого Вікторією Задорською. Естафету отримав від Ярина Король.

Зустріч героїв з роботи Другий шанс або нічогого серйозного 

Все його грішне життя пронеслося перед очима, коли Мерседес зупинився, і його грубо виштовхнули з машини. Семен ледве втримався на ногах. Двері в мікроавтобус зачинилися і той зник за рогом великого будинку. До Семена ніхто не підійшов. Йому ніхто не погрожував зброєю та всіма карами небесними й земними. Був час відновити дихання, яке раптом збилося так, ніби він весь цей час не їхав, а біг за тим клятим автобусом, та озирнутися. Вид заміського будинку, оточеного парковою зоною з розбитими доріжками та фонтаном, що виднівся вдалині, зайве переконав Семена у думці, що він насолив не тому, кому слід було.

Привезли його не до парадного входу, що теж само по собі було не дуже добрим знаком. Невеликі дверцята були прочинені, а на ґанку стояла молода дівчина. Одягнена вона була так, як, у фантазії Семена, вдягалися служниці якогось багатого і розпущеного англійського лорда. В руках вона тримала тацю. На таці стояв графин з коричневою рідиною і декілька чарок.

– Проходьте, – мило усміхаючись, мовила служниця, – він уже чекає вас.
– Коньяк – це однозначно краще, ніж паяльник, – пробурмотів собі Семен, – не будемо загострювати, - і прийняв на душу одну з чарочек