Долучаюся до флешмобу, що започаткувала Вікторія Задорська , а мені передала Дарья Новицкая! Умови прості - створити блог зі сценою першого знайомства героїв будь-якої вашої книги, та передати естафету двом наступним учасникам.

Я передаю естафету Вікторії Івасенко і Айї Неї.

Запрошую познайомитися з героями мого детективного роману.

"За зачиненими дверима"

Серце калатало, а руки зрадницьки затрусились, тож вона сховала їх у кишені. В готелі було тепло, а в пуховику взагалі спекотно, але дівчина боялася знімати його, ніби на неї одразу накинуться усі присутні, впізнавши, і помстяться за убивство Костянтина.

“Навіщо ти йдеш на місце злочину? Розвертайся, РОЗВЕРТАЙСЯ” панікували думки, та було вже пізно. Ліфт дзенькнув і перед Леєю розчинились двері. Вона ступила на м’який килим і завмерла. Номер 350 був обведений жовтою стрічкою, біля якої ходили кілька патрульних поліцейських, офіцерів і криміналісти. Усі вони повільно пересувалися зі своїми записниками, чемоданчиками з потрібними інструментами і телефонами. Інколи їх рації передавали якісь повідомлення від диспетчера і знову замовкали. Ніякого страшного гулу, тільки фон роботи, яку раніше Лея могла спостерігати лише по телевізору.

- Вам сюди не можна. Пані? Поверх закритий! - звернувся до неї якийсь юнак. Хлопець підбіг до Леї від номеру 350, зовсім юне обличчя виказувало стурбованість і зацікавленість: він щойно вийшов з номеру, як помітив непрохану гостю біля ліфту.

- Ви мені? - нарешті вийшла зі ступору дівчина.

- Так, вам. Третій поверх опечатаний, в номери не вселятимуть ще кілька днів, вас мали попередити на рецепції.

- Так... Ну, в такому випадку, я піду.

І Лея вже розвернулася назад до дверей ліфту і натиснула кнопку виклику, як почула за спиною чоловічий голос. Інший. Не юнака, з яким вона щойно спілкувалася, голос був глибшим і грубішим.

- Стій.

Та ось двері ліфту відкрилися і Лея інстинктивно забігла у них і почала нервово тиснути кнопку першого поверху, ніби це допомогло би дверям швидше зачинитись.

- Стояти! - крикнув детектив. - Ти що, зовсім зелений? - звернувся від до молодика. - Тримай двері!

І от, коли двері ліфту уже майже закрилися, а серце Леї майже впало в п’ятки, спритні пальці юнака у формі сковзнули в щілину дверей і вони знову відчинилися.

- Попалась... - загадково сказав детектив дивлячись на дівчину.

“І навіщо ти сюди поперлася?” пронеслося в її голові і Лея важко видихнула.