Мій погляд на літературну мову

Рано чи пізно ми всі стикаємось з критикою. Всі молоді автори були тикнуті носом в русизми/полонізми/мадяризми, пропущені коми і невірно використані кальки з інших мов. Так, це слушні зауваження. Ні що так не дратує, як не повага автора до власної рідної мови. Ну візьми ти якусь перевірку правопису онланй і прожени через неї текст! Ну хіба це так складно? Відписка, типу, зроблю це, як завершу твір працює проти тебе. Зізнайся, тобі просто лінь, а читач і так зїсть. Не зїсть. Покращуй мову. Зробити перевірку тексту можна тут  чи, напиклад, тут.

Респект всім хто не ліниться перечитувати текст, сподіваюсь в їх творах відсутні "надіюсь", "відношеня", і "по силах" від яких мені стає "не по собі".

Але вишукуються буває люди, які в принципі читають не заради задовлення від сюжету, а щоб знайти у автора хоч якийсь дрібний недолік. Така критика, яка стосується безпосередньо стилістики тексту, трішки дратує. 

Це моя субєктивна думка, можете кидати в мене тапки і накладати літературну анафему. Але.

Яким порадам я не буду скоріше всього слідувати?

Я не приберу з своїх текстів архаїзми. Скільки завгодно можете казати мені, що так вже не пишуть. Якщо текст просить вжити замість слова "паспорт" - "пашпорт", чи замість "дитини" - "чадо" і т.п. я це впишу. 

Те саме стосується улюблених канцеляризміів. Вам вони не подобаються - ваше право. 

В моїх текстах буде лайка, коли цього потребує момент. Будуть мало вживані слова, які особисто мною вважаються доречними. Будуть жаргонізми. Повірте мені, вставляючи те чи інше слово я перевіряю його значення в словнику. Тож якщо бачите щось про рагулів, ракло, фен чи соль, лажу чи бабки, бабло, бабосіки, чуваків, олдів.... І цілу купу тому подібного, можете бути впененими - я це у мисно.

Згадайте Котляревського, врешті решт. Якби він слухав сучасних мовознавців, чи була б його "Енеїда" шедевром? 

Чого на мою думку варто уникати в тексті? 

Плеоназмів, тобто сполучення близьких за значенням слів (переважно іншомовних), з яких одне або кілька логічно зайві (вільна вакансія, пам’ятний сувенір, головний лейтмотив, інтервал перерви, внутрішній інтер’єр, габаритні розміри, надзвичайно екстраординарний тощо). Вони свідчать не тільки про мовну недбалість автора, а й часто вказують на нечіткість уявлення про предмет мовлення, а також про відсутність чіткого розуміння сенсу слів, узятих із чужої мови. Перш ніж написати забий словосполучення в гуглі. Нехай тебе не збиває з пантеликів, що всі так кажуть і навіть по телику ведучі. А ти візьми і перевір.

Неправильне або паралельне використання чужомовної лексики призводить, як правило, до зайвих повторів, наприклад: промислова індустрія, форсувати будівництво прискореними темпами. 

Присвійні займенники - свій, своя, моє. "Батько обійняв свою дочку" - викинь звідси слово "свою" і зміст не зміниться.

Улюблені слівця і слова-паразити. Так, те що буває несвідомом крутиться в автора на язиці прослизає в текст. На одній сторінці буде з десяток слів "просто", "взагалі-то", "чесно кажучи". Одного разу спілкувалась з людиною, яка мала звичку повторювати останнє слово в речені двічі. Це було не смішно. Звісно  в тексті титакого не напишеш, але часто-густо слова паразити проникають в твір, і суттєво його збіднюють.