Про співаторство від себе)

Почитавши тут кілька блогів колег, загорілася і я трохи поговорити про співавторство. Прочинити, так би мовити, завісу нашої з Ніком спільної роботи. А саме, з чого ж таки вона почалася? А почалася вона зі сну) Так, я вже згадувала колись, що мені часто сняться ідеї та сюжети до моїх книг. І в основному, я їх забуваю. А коли пишу чергову сцену якоїсь історії, виникає відчуття дежавю)

Та цього разу, було все навпаки. Сон настільки мене вразив, що не відпускав протягом всього року. Ідея була настільки фантастичною для мене, що я просто її боялася та постійно відхиляла. Писала інше. Та все ж, періодично я про неї думала. Так тривало, поки одного дня я не втрутилася в чергову гру, що вигадала для нас чарівна Уляся Смольська. Розпочалася вона, як розвага, розминка для мізків, але закінчилася цілою книгою під назвою "Реальна ілюзія". Саме під час написання цього експериментального твору, я і познайомилася з класними авторами, серед яких і був Angelnik. І так співпало, що моя голова була вільна від інших робіт. Тому все частіше я замислювалася про реалізацію ідеї зі сну.

З місяць я обдумувала всі шанси її написати й зрозуміла, що самотужки не впораюся. Жанр фантастики для мене був новий та дуже складний. Отже, єдиним варіантом написати історію я вбачала тільки у співавторстві. Так, як підіймалася серйозна тема рабства, то перевагу я надавала чоловіку-автору. Бо моє - це почуття, романтика...

Мені надзвичайно сподобалося писати разом з усіма учасниками гри! Але чесно зізнаюся, Нік підкупив своїм літературним стилем й тим, як завдяки йому, винахідливо викрутився з халепи наш ГГ Алекс )) Не кажу вже про те, що він просто чудова людина. Його вміння підбадьорити - безцінне для будь-якого автора.

Я лише вчуся писати блоги, тож буду говорити стисло. Творити разом - неймовірно круто! Обговорення, читання уривків одне одного, просто спілкування - все це суцільний позитив, який стимулює продовжувати справу. Я отримую величезне задоволення від спільної роботи і так само радію, коли бачу азарт в текстах від Ніка)

Єдине, з чим у нас виникали складнощі – це обкладинка і назва. Тому, що частково відобразити той світ і сюжет, що ми описуємо, виявилося не так вже й просто. Я вдячна всім, хто виявив бажання допомогти нам з цим! Ярино, Sandr, величезне спасибі вам за обкладинки! Вони суперові! І кожна по-своєму передає наш настрій)) Дякую!

Також якийсь час нам знадобився, щоб обрати назву. Чимало було варіантів: і «Синя вежа», і «Люди-тварини»))) Але тепер я бачу, що найкраще підходить саме «Втеча». Лаконічно та по суті. Дякую, Ніку, що підтримав!

Що ж, зараз, коли ми вже майже фінішуємо, я з впевненістю можу сказати, що не шкодую про цю авантюру) Я дуже рада, що не зважаючи на роботу, побут і, навіть хвороби, ми це майже зробили! Залишилося зовсім трохи. Вже скоро ми всі дізнаємося, чим все закінчиться для нашої незвичайної компанії?..

Ну, і на останок, хочу ще раз подякувати своєму співавторові за величезну допомогу (сама б я не написала цієї історії), за витримку й терпіння (я ж бо жінка настрою), та за нескінченну підтримку!! Дякую, Нік!)

Дякую за увагу до цього блогу та бажаю гарних вихідних!)

Прочитати нашу спільну працю можна тут: "Втеча"