Місяць на Букнеті...

Навіть не віриться, що 11.03.2020 пройшов вже місяць з того часу, як я почала займатись на перший погляд такою легкою (це лише так здається, повірте) справою, як письменництво.

Емоції переповнюють, справді! Я така щаслива, що не побоялась, що зробила цей такий важливий крок у своєму житті та переступила через усі свої страхи.

За цей місяць я багато чого зрозуміла та зробила такі висновки :

– Писати - це не так легко, як здається.  Так, визнаю... спочатку я думала, що писати набагато легше.

Здавалося б, що тут такого, придумати сюжет, назву, і зробити привабливу обкладинку. Але в цьому то і суть, що лише цього всього мало! Потрібно продумувати все до найдрібніших деталей і тоді, саме тоді ваша книга буде вважатися хорошою і якісною!

– Правило «Сім раз відмір, а один раз відріж» справді допомагає!

Перед тим, як викласти главу я можу десять раз її перевірити, і повірте, завжди знайдеться якийсь недолік (кома не в тому місці, чи неправильна буква, наприклад ). Я переконалась в цьому ще коли писала пролог та першу главу! Так от, можливо через місяць після їхнього написання я повністю все переробила... Посил, сюжет, навіть імена деяких героїв змінила, адже відчувала, що мені зовсім не подобається те, що вийшло.

– Відгук читача - дуже важливий для новачка.

Ну тут уже діло за Вами, мої любі читачі! Особливо, коли ніхто з твоїх рідних та друзів не здогадується, що ти пишеш і ти не розумієш, як це все виглядає збоку, на допомогу приходять Ваші коментарі! А коли ці коментарі ще й хороші, то це ще й неабияк мотивує писати більше і більше та тягнутися до нових звершень!

І ще, хочу подякувати тим, хто виділив свій час задля прочитання моєї книги.... Тим, хто пише коментарі, додає книгу в бібліотеку та ставить зірочку. Ви на даний момент – моя єдина підтримка, і я дуже Вам вдячна, що Ви у мене є!

Ваша Мілана ?