Як це - бути початківцем?

Як це – бути початківцем? Та ще й на просторах такої соцмережі, як Літнет? Писати, в надії, що комусь це й справді сподобається, припаде до душі... А коли немає ніякої віддачі з боку читача засмучуватись та шукати найменші промахи у тексті чи сюжеті?

Відповім чесно : на початку завжди найважче!

Ви й не уявляєте який це важливий крок у моєму житті : з'явитись на Літнеті, як автор, а не як читач.

Скоріше я писала просто для себе,  виливала душу після важкого дня, або до мене просто спонтанно приходила муза і я занотовувала свої думки у телефоні.

Та вперше я наважилась написати щось дійсно вагоме, адже попередні спроби були марними( відразу закидала цю справу, виправдовуючись, що це не моє і у мене не виходить).

І знаєте, що я скажу: я рада, що прийняла саме таке рішення, що не побоялась і вирішила спробувати себе у цій сфері.

Хоч у мене ще немає великої аудиторії, найкращих рейтингів та величезної віддачі, я кайфую від того, що я пишу. Пишу в своє задоволення, від серця, задля себе. Це справді безцінно!

Отож, до чого я це все вела... Ми часто боїмось зробити якийсь відповідальний крок у своєму житті, адже відразу в голову приходять думки : «а якщо не вийде?», «а якщо я не зможу?». Але якщо ми навіть не постараємось, не докладемо якихось зусиль, то ми вже програємо навіть не вступивши в гру. Потрібно бути «бійцем», якщо ми справді хочемо довести собі, що ми зможемо, що ця гра не завершиться доти, доки ми не переможемо у ній, і неважливо скільки на це піде часу.

А у Вас, мої любі читачі було таке, що Ви були в замішанні, боялись прийняти якесь важливе рішення, яке можливо в подальшому може змінити Ваше життя? Я хочу почути думку кожного з Вас…

Дякую, люблю Вас!