Князівство Романа отримало новий виток історії. А значить, час підняти вічну тему добра і зла.

Я сама не є прихильником ідеальних образів.... Знаєте, я люблю солодке, але коли цукерки, запити солодкою і міцною кавою, а опісля з`їсти фініки і ще й поласувати медом... Чи ж не забагато буде солодкого?... Як на мене, образ має бути поданим читачу, як вишукана страва: солодка, терпка, тягуча, а краще кисло-солодка, пряна, з вибухом смаку. Така страва значно корисніша для здоров`я.

Так само і герої... Та мій Роман, князь, людина на яку свого часу дивилась вся Русь і частина Європи, перший серед не ідеальних героїв. Він егоцентрична особистість, розпутник, недалекоглядний, ще й схильний потрапити під вплив інших людей. Не надто хороша комбінація. Але...

Наші недоліки то пряме продовження наших чеснот

Не варто бути упередженими в оцінці людей... і героів таож.

І, як то часто буває, такий не ідеальний герой змушений пожинати плоди своїх не ідеальних справ.

Роман помилявся в своєму житті, як політик і  як людина. Це нормально. Адже він людина, хоч і герой.

Його антиподи навпаки, люди, які дуже сильно хотіли бути ідеальними. Це теж нормально... Але якась паршива вівця.... першою прийшла до влади.

Як себе поведуть ідеальні герої?

Якщо люди чинять погано, це не значить, що вони не знають, що чинять погано. Часом, погані вчинки виправдовуються вищим благом. Зі мною вчинили погано, значить і я також не маю в боргу лишаись.

Я тобі помщуся! І моя мстя буде страшна... 

Помста була типовою для середньовічної логіки. Око за око, зуб за зуб.... Була звичною річчю, аж до початку XVIII ст. Після більш звичною стала фраза: Подай на мене до суду.

Але з часом людська природа не змінилась. Люди й досі самі можуть чинити справедливо на свій страх і ризик, ризикуючи самі уподібнитись об`єкту помсти. Щоб перемогти ворога варто стати трішки подібним до нього. Така вже правда життя.

А от чи справедливою вийшла помста, вирішувати читачу.

Хотілось би почути й вашу думку з цього приводу.