З настанням кожного нового року ми сподіваємося, що наше життя змінюється на краще. Оті дитячі очікування так глибоко у нас пустили коріння, що ми, хай, і потайки загадуємо бажання. Вони банальні і магічні одночасно. Та ми ніколи не чекаємо, що те, чого ми так жадали змінить нас кардинально із середини. Ось і я мала щорічне бажання, що мерехтіло несміливим вогником у серці більше двох десятків років. Думала, що не впораюся із письменництвом. А на 20-ій сторінці зрозуміла, що мої думки, пальці, що теленькають по клавіатурі починають працювати все чіткіше і, нарешті, злагоджено. А думки летять, як довогоочікувані сніжинки цієї зими.

Тут я згадала, як перекидаючись на іншу роботу чи нове захоплення довго просиджувала з программами чи пензлями і таки вичавлювала із себе той талант, бо у голові образ був, а руки не слухалися. І от наставав той момент, коли,ось воно починало подобатись те, що так любонько визріло у свідомості.

Думка за думкою, рух за рухом, речення за розділом і наш мозок все краще розуміє, що від нього хочуть. Отже, це і є ця чудова алхімія, що неймовірно цікаво проявляє себе у "фізиці", коли ми спрямовуємо волю і думки у потрібному напрямку. В цьому і є чарівність моменту - ти все зможеш... але не зразу! 

І зараз - інша проблема не сюжети, не події для героїв, а просто час.

Я бажаю у новому році українській версії litnet бути найчисельнішою, найцікавішою, найнесподіванішою, найталановитішою, найбагатшою. Бажаю авторам бути інтелектуалами у розробці сюжету і перфекціоністами у боротьбі із помилками.

А читачам побажаю - просто бути поряд з нами подовше!! Все, над чим ми так сидимо, як квочки над золотими крашанками - для вас, мої дорогенькі!