Всім гарної години дня! Буяна хоче повернути втрачених читачів(( Цієї весни я заморозила книгу "Після дзвінка", на то був ряд причин. Планувалося відновити роботу над ним з осені. Але \(-_-)/ - нє... Не виходило писати...Оскільки, сама тема близька мені, а так зване "натхнення" черпається з власної пам'яті та статей про шкільне насилля, то налаштовувалася на продовження доОООвго...

Врешті, моя муза дала чарівного копняка та й пішло, поїхало.

Основна тема - булінг(шкільне цькування).

В нас тут ггероїня ( може бути й герой. Просто авторці легше писати від жіночого імені, без образ мужчини)), що повернулася з-за кордону. Радісна, наївна, та сповнена ентузіазмом підкорювати граніт науки! Батьки вирішують засунути дитинку до найелітнішого закладу, щоб кровиночка вчилася.

Звідси будемо гасити школярів! (Ги-ги!)

Як ви здогадалися, де "еліта", там і треш-ш-ш. Оскільки, дітки-малолітки, то й жарти не страшні. Але дітки ростуть, батьки не в курсі, а вчителі (Упс!). Ось, тут вчителі погано виконують свою місію. На жаль, більшість з них списані з реальних людей. ( А в авторки досвід багатенький, у 5 школах побувала.)

Ну, а далі наша панянка вчиться відстоювати себе. Падати й злітати. Любити й ненавидіти. Цінувати дружбу, але й пересилити зради...

Тут немає бразильських серіалів, супер-пупер мажорів, героїні, що роздає "піздюлей" направо й наліво. Але є реальність. Сьогоднішня реальність. Є мінуси виховання (точніше його відсутність) у батьків, апатія до учнів вчителів, та дитяча жорстокість. 

Хелен Соул писала блог, де запитувала, чого можна навчитися читаючи наші книги. (Це дуже важливе питання для сьогоднішньої літератури) Не знаю, чи маю право когось, чомусь вчити. Я пишу про те, що мені цікаво. ( і як вмію, так пишу)) А чи зможуть мої твори стати корисними для читачів? Це вже вам, мї дорогоцінні, вирішувати.

Що ж,

Готові заглянути до сучасної школи?