Привіт! Вас вітають Іса Тарк та Вікторія Задорська. Сьогодні маємо нагаду привідкрити завісу таємниці про нашу співпрацю) Поїхали:
Коли ми познайомилися?
Іса: ми  познайомилося у червні цього року, за цікавим збігом обставин. Віка саме написала блог про те, що шукає споріднену творчу душу. І я подумала що вона прочитала мої думки, бо хотіла того самого.

У кого виникла ідея про співавторство?
Віка: ми про це говорили не раз. Але довго не наважувалися. Автори - вони ж егоїсти, кожен оберігає своє творіння і не розуміє, як можна вдвох створювати щось настільки особисте, як КНИГУ. АЛЕ В ЯКИЙСЬ МОМЕНТ ЗІРКИ СКЛАЛИСЯ. МИ вирішили спробувати й зовсім про це не жалкуємо.)

З чого почалось наше співавторство?
Іса: з спільної ідеї, яка у нас розвинулася дуже швидко. Ми хотіли написати невеличку новорічну історію та не могли стримати свій творчий порив і написали цілу книгу.

Які технічні моменти?
Віка: ми домовилися про те, що по черзі писатимемо по 1000 слів. Ось таким чином і чергувалися... Незважаючи на чому завершила я, Іса підхоплювала естфету та продовжувала. Для нас були сюрпризом події, які написав партнер. Тому це було дуже цікаво, швидко та весело))) Щодо редагування, то займаємося цим удвох. Найкращий варіант - піти ввечері на каву, прихопивши ноут, і сидіти виправляти помилки)). 

Чи виникали проблеми?
Іса: великих проблем не було, було багато моментів, які потрібно було обговорити саме на початку роботи. Встановити певні правила редагування й особисті рамки. Коли я написала свою першу частинку, Віка вирішила її поредагувати. Вона її настільки поредагувала, що змінила до невпізнанності ))) Мені це не сподобалося, тож ми поговорили. І вирішили змінювати виключно пунктуаційні та стилістичні помилки, не зачіпаючи будову речень.

Чи плануємо продовжувати спільну роботу?
Віка: Ми ще це не обговорювали, бо тільки розпочали публікування першої книги. Але нам настільки сподобалося, що думаю на цьому не зупинимось.
Всім папа))

З повагою Вікторія Задорська та Іса Тарк!!