Привіт ♥

Вирішила сьогодні розповісти про ще одну книгу, яку нещодавно прочитала. Чи цікаво кому буде, хтозна, але як Торі припекло "поговорити" , то припекло;) Йдеться про роман Хармоні Верна "Леонора. Дівчина без минулого" ("Daughter of Australia").

Події розгортаються в Австралії першої половини ХХ століття. Це історія двох сиріт - Леонори і Джеймса. Вони познайомилися в сирітському притулку, але їх розлучили ще коли вони були дітьми. Хлопчика забрала до себе тітка, сестра його матері, а дівчинку вдочерила багата родина й відвезла по інший бік океану. Обом випало нелегке життя в нових сім'ях. Джеймса незлюбив дядько, а Леонору - прийомна мама. Мине не мало років, перш ніж вони знову зустрінуться. Та коли це станеться, дівчина вже буде заміжньою...

Авторка то дарує надію на щасливе майбутнє для цих двох, то змушує розчаровуватися в ній. Навіть на останніх розділах я ще мусила сумніватися, як же все скінчиться. І остаточно все стає зрозуміло лише коли дочитуєш останні сторінки.

Тому, якщо відповідати на запитання "чому варто почитати цей твір?",

• першим аргументом буде інтрига, витримана до самого кінця.

• другий - дух Австралії.

Книга буквально пронизана любов'ю до цієї країни. Історія наповнена описами, які подумки переносять на континент.  Австралія зобажена на стільки правдоподібно, що я ніяк не могла повірити, що авторка насправді жодного разу не була там ні до, ні після написання роману (так само я дивувалася, хіба коли дізналася, що Марко Вовчок з Росії родом - на стільки в неї твори українським духом просякнуті).

• третій - Ган. 

Чоловік, не лише обділений вродою, а й змушений жити з дерев'яним протезом замість ноги. Саме він на початку роману врятував Леонору від вірної смерті. Тобто якщо задуматися, то саме завдяки Гану мали місце більшість подальших подій. 

Цей персонаж планувався як другорядний, котрий з'являється лише на початку історії. Та авторці він на стільки запав у душу, що вона час від часу поверталася до нього протягом всього твору і в певній мірі переплела його життя з життями головних героїв. Кілька ключових подій відбулися саме завдяки цому чоловікові. Зокрема й зустріч Джеймса та Леонори після багаторічної розлуки. Волею-неволею Ган, як персонаж, змушує задуматися над існуванням якогось вищого задуму, в якому кожній людині відведена своя особлива роль. 

Отож, книга однозначно варта прочитання. Єдине питання, яке мене мучить: Навіщо так назву змінили при перекладі?! "Донька Австралії" явно більше підходить, як на мене. Адже, Леонора закохана у землі, на яких народилася, і буквально оживає, коли повертається на батьківщину. 

Цілуночки,
Ваша Торі

P.S. Кому цікаво, може глянути кілька цитат з роману в моїй останній публікації в Інстаграм)))