Літературний світ
Вітаю ♥
Любі автори, питання до вас: на скільки ви в літературному світі?
Писати тут, на літнет, це звісно круто. І я дійсно рада, що натрапила на цю платформу. Та є ще кілька аспектів:
- конкурси;
- літературні вечори;
- майстер-класи;
- публікація творів у виданнях (газети, журнали);
- друк власних книг;
- банально живе спілкування з колегами...
Це я до чого власне питаю... Цікаво, як ви втрапили в цей самий літературний світ. Добре тому, кому пощастило народитися на порозі Літератури. Але в мене геть інша історія. Звідки взялася ця тяга до творчості навіть для мене загадка. Ні оточенням навіяти не могло, ні у спадок дістатися (хоча хто його знає, ким там бум мій пра-пра-пра-пра...). Вчуся я теж не на творчому факультеті.
Тому-то в мене частенько виникає відчуття, ніби я такий собі переселенець, який нікого і нічого не знає. Іноді чуєш про якийсь літературний вечір і думаєш: "може сходити?.." А потім - "хм, а чи не зайвою я там буду? я нікого не знаю, мене ніхто не знає..." Передчуваю, скажете, "ото так думаєш, тому й не знаєш нікого". Але все ж, я таки не дуже вірю, що переселенець своїм, рідним може стати. У всякому разі, далеко не кожен.
Цілуночки,
Ваша Торі
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ розлучився і в мене немає сексу. От так я писати почав. Толку ноль треба їхати на заробітки приїхати і найняти проститутку, а можей дві. Сюди я потрапив через рекламу у фейсбуці. В конкурсі участь хотів взяти російскомовному. Не допустили. На питання чого? стерли мій комент. Взагальному платформою не задоволений з фейсбук групи вийшов. Хоча мав пропозицію від літературного агента на публікацію. Не захотів вкладати свої гроші в редактуру. Допишу той російскомовний роман викладу той що написав під час розлучення. Просто щоб в мене більш ніколи не було сумнівів в тому що це не моє. Що це просто легка форма графоманії. Це як накуритися марихуани кажиться що ти гегій, сідаєш грати шахи а ти нуль. А і ще срач, я люблю робити срач, чи епатаж.
На рахунок срачу я помітила)))
А тест на графоманію всі проходили? Тяжка хвороба.
література в мені від дитинства, хоч ніхто ніколи не підтримував в цьому. Але з підліткового віку намагалася бути присутньою всюди, де є книги. Це бібліотеки, літературні гуртки, студії, презентації, літературні вечори. Коли була старшокласницею мене всюди були багато, навіть їздила до києва на семінар, маю один друк в альманасі.. Скажу так - тебе ніхто запрошувати може й не буде на тусовки, але приймуть тепло, і впевнена ти знайдеш однодумців. Ось я з нашою Ісою познайомилася завдяки літнет, і тепер ми круто дружимо - часто бачимося. Повір знайти книжного однодумця в реальному світі - безцінно!
Tory_Chameleon, головне не опускати рук, як би там не траплялося у цьому світі. Якщо ти відчуваєш, що це твоє, то ніколи від цього не відмовляйся. Життя без улюбленої справи, позбавляється сенсу.
Я теж більше ̶п̶с̶и̶х̶ автор-одиночка, але я за своєю натурою інтроверт, мені так приємніше)) Хоча працюю журналістом, то доводиться відвідувати різні заходи, в тому числі й літературні, в нашому місті, але виступати на публіці не люблю, хіба посидіти десь в куточку))
Tory_Chameleon, На такі зустрічі можна сміливо вибиратися і без запрошення, там, за моїми спостереженнями, навпаки, дуже раді новим обличчям, бо кожен же хоче знайти в колезі-авторові ще й читача. Так що зустрінуть привітно))
У якийсь момент, коли тільки почався спалах форумної писемної активності, я подумала "Чому ні?" і написала свій перший роман))) Серед моїх родичів немає письменників. Але я по натурі творча особистість. Колись ледь не стала акторкою та передумала. Пішла вчитися лікувати людей. Та творчість близька мені досі - живопис, музика, поезія, навіть фотошоп))) Щодо місця серед собі подібних - тільки Вам вирішувати, чи потрібне Вам таке спілкування. Навіть в минулих століттях одні письменники та поети групувалися, а інші творили одинаками.
София Чайка, так, я дуже сподіваюся, що зможу знайти кого "свого" у рідному місті. А хто шукає, той знайде)
Теж переселенець. Така сама історія)
Буяна, Ех, щось переселенців більше, ніж корінних письменників... Це починає наштовхувати на думку, що потрібно нам об'єднуватися у новий народ;)))
Я теж переселенець)) Нема в моїй сім'ї творчих людей, власне, як і медиків. А я примудрилася і туди і сюди влізти)))
Tory_Chameleon, Це точно!))
Я власне теж з того оточення, де люди далекі від літератури. Я в дитинстві читала, та в більшості російською. Зараз мені важко мислити українською. Та все ж є одна особливість. Кожну свою історію я проживаю як головний герой, відчуваю теж саме. Тому я все ж вирішила спробувати все те написати. Я ж нічого не втрачаю. Ну не прийме мене це богемне суспільство, хоч спробую стати кимось особливим.
Helen, Так, я теж проживаю історії, які пишу) Я взагалі не впевнена, що письменник може писати відсторонено, ніби про чужу людину.
А на рахунок богемного суспільства, то я й в своєму не дуже прижилася, тому теж, мабуть, не помру з горя, якщо не приймуть, бо вже звикла. Але все ж, якщо випаде можливість втрапити в літературний світ, то я нехтувати нею не стану)
Я починала писати з віршів. У нас в місті збиралися автори і я кілтка разів ходила. Ну сказати, що мені дуже подобалось, то ні. Просто це був шанс чомусь навчитися. А так у мене там нікого зі щнайомих не було і я справді почувалася зайвою. А тепер є у місті заняття з творчого письма, так я банально не встигаю, бо ввечері дома-кухня-сім'я-робота.
Tory_Chameleon, Та я то теж то те, то се писала, але два вірші були надруковані, тож, можу вважати, що з цього почала)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати