І знову привіт ♥

Вирішила послідувати прикладу колег, які подали на конкурс "Сучасний Шерлок Холмс" вже по два-три твори, і також ризикнути написати ще щось. З'явилася ідея і я навіть почала її реалізовувати. Однак вчора зрозуміла, що задум явно не вкладеться в обмеження в 40 тис. знаків. 

Тепер не знаю, радіти, чи ні... Насправді я давно хотіла спробувати написати у цьому жанрі щось помітно більше за 20 сторінок, але все якось фантазія підводила. Нарешті ідея з'явилася, але не знаю, чи варто ризикнути й спробувати реалізувати її. 

Як мінімум, деякі істинні поціновувачі і не тільки вони з великою вірогідністю можуть знепритомніти, якщо я цей твір викладу і обізву детективом. А невдовзі оклигають і почнуть штурмувати в коментарях та блогах, як нещодавно тих бідолах, що пишуть в жанрі фантастики. Тому є кілька причин:

1. Цей твір точно не відповідатиме всім канонам класичного детективу (а далеко не кожен готовий прийняти той факт, що не тільки класичний варіант існує). Та й я, коли вже на те пішло, біля класиків не лежала навіть))) 

2. ГГ - жінка (привіт всім, хто вбачає злочин проти гендерної рівності в тому, що автор частіше пише про жіночих персонажів).

3. Класичного розслідування взагалі не буде. Ніяких слідчих чи детективів. Звичайна людина, яка вирішила розібратися у давній темній справі.

4. Історія з містичним нальотом, якого до кінця твору навряд поменшає, і якщо чесно, то навіть я ще не вирішила, розгадка буде реалістичною чи... ні. 

5. Я не збираюся писати протокол. А саме так дехто уявляє собі класичний детектив - ніяких тобі емоцій, переживань, і не дай Боже замість "малий" сказати "малесенький". Тобто жодних нормальних людських проявів. 

Отож, що порадите? Писати, чи ні?) 

Цілуночки,

Ваша Торі

P.S. Не можу не скористатися нагодою, тому лишаю тут посилання на свою першу детектину спробу - "Ти мене не знайдеш" :)