Від чийого імені писати?
Вітаю, літнетівці ♥
Обдумувала я тут сюжет для одної з майбутніх книг і постало цікаве запитання: а від чієї ж особи писати історію? Від імені автора, головного героя/героїні, одразу кількох персонажів, автора й героя/героїв одночасно?
Я в своїх творах викристовувала всі ці варіанти, тому не з чуток знаю, що у кожного є свої переваги й недоліки. 
Наприклад, коли "говориш" вустами героя, маєш змогу більш яскраво розкрити його почуття й думки, бачення ситуації... Та при цьому важче "розписувати" інших персонажів, бо, погодьтеся, було б дивно, аби один герой знав все про інших.
Інша справа, коли пишеш від імені автора, тобто в третій особі. Так всі герої опиняються на плюс-мінус рівних умовах, але при цьому фактично неможливо розкрити хоча б одного персонажа аж так сильно, як би це було, аби "говорив" він сам. Також не варто забувати, що розповідаючи історію як автор, можеш висловити одразу кілька позицій, а от один герой за всіх "сказати" не зможе.
Насправді це лише найвидиміші "плюси" й "мінуси". Впевнена, всі хто читав і писав у різних форматах вже давно виділив їх для себе.
Складно сказати, чи можна котрийсь із варіантів назвати кращим або гіршим. Як автор, я не надаю перевагу чомусь одному, а обираю формат подачі історії з огляду на те, якого ефекту хочу досягнути. Наприклад, "Я кохаю Вас, пане професоре" написаний від імені головної героїні, бо я хотіла створити ефект певної межі, відстороненості, який зазвичай присутній у спілкуванні між вчителем/викладачем і ученицею/студенткою, що поступово послаблюється. Не знаю, чи вийшло, але задумувалося так :)
Втім, цікаво було б дізнатися, що більше подобається читачам: історія від імені автора, головного героя/героїні, одразу кількох персонажів, автора й героя/героїв одночасно?..
Цілуночки,
Ваша Торі
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНа мою думку вихід із твоєї ситуації – це писати від імені головної героїні/героя та інколи від імені інших героїв.Як от у книзі «Ася» Франциски Вудворт.Це допоможе тобі розкрити переживання інших героїв та одночасно розповісти враження головної героїні/героя.Взагалі тут є недоліки,але й плюси теж є) Звичайно вирішувати тобі)Буду рада якщо допомогла)))
Дякую за пораду)
Я з цією проблемою стикнувся лише одного разу, коли працював над "Євангелієм від Пантери". І ця проблема додала мені ще 5 чи 6 додаткових років роботи над рукописом (загалом понад 20-ть років). Після знищення другої редакції (чи варіанту) рукопису, я реально не міг писати, бо не знав, від чиєї саме особи це робити. От просто не міг цього вирішити! Писати від першої особи було б занадто легковажним і самовпевненим кроком, з певних етичних міркувань. Але дало б усім чоловікам-читачам, як то кажуть, примірити шкіру головного персонажа, відчути себе кимось більшим, аніж смертною людиною. ))) Натомість, написання тексту від третьої особи відкривало широкий творчий простір, оскільки я, як автор, міг би описувати вчинки, думки та почуття усіх героїв, зіштовхувати їх між собою, давати їм можливість закохуватися, ревнувати, страждати, жорстоко мститися... Зрештою, я обрав другий варіант і твір "пішов", дав мені можливість написати сам те, що я хтів - і навіть більше того! Ну, десь так. )))
Володимир Сіверський, Ого! Більше 20-ти років... Мушу визнати, це викликає захоплення. Заздрю Вашому терпінню і цілеспрямованості)))
Дуже цікаво читати, коли розповідь від декількох героїв, може бути і погляд на ті ж події, але очима і відчуттями іншого героя! Це тоді дуже круто!! На літнеті мене вразив твір Ольги Джокер " Якщо ти мене пробачиш", авторка подавала історії від декількох героїв, від автора, і кінцівка ніби ХЕ, там розплутуються різні події, але епілог був написаний від гг , її правда(тобто читач прочитав, оцінив, пережив усю історію разом з героями, доклав трохи своєї фантазії, ніби все розклав на поличках, аж тут бах - і зовсім інше відчуття, і тоді по-новому починаєш переоцвнювати все)
Olena Kogut, Так, згодна з Вами. Також в захваті від цього твору!
Я не так давно читала книгу Олега Роя та Діани Машкової "Він & Вона", зміст самої книги абсолютно вже забула, але сподобалася форма - два різні твори про одну й ту ж історію, але один від імені героя, а другий - від імені героїні, подумала. що було б цікаво і собі так поекспериментувати)) А взагалі особисто мені легше писати від першої особи, на другому місці - розповідь від третьої, а від імені автора і героїв одночасно чи кількох героїв ще не пробувала.
Tory_Chameleon, Так, особливо, якщо історія з інтригою, наприклад, детективна.
Терпіти не можу, коли автор обирає стиль від першої особи,і десь по серед книжки робить кілька вставок від третьої! Я розумію, що це ніби робиться для повноти картини. Але на справді просто засвідчує про недостатність майстерності.
От от, якщо переходи у викладі тексту починаються одразу, то стає зрозуміло, що це такий початковий задум автора. І в цьому нічого поганого не бачу.
Цікаво як і те, так і інше. Бо якщо пише автор, то зі сторони героїв не завжди зрозуміло, що вони відчувають насправді, бо автор лише спостерігач. Зі сторони обох героїв цікаво і важче. А вцілому з усіх боків - майже нереально.
Helen, В мене є один твір, в якому я писала і від імені автора, і ще від імені шістьох персонажів (якщо правильно порахувала). І по суті "не задіяних" небагато лишилося (це не роман, тому героїв не так і багато).
Як автор можу сказати, що найбільша складність в тому, щоб "думати" за всіх. Тобто як різні люди, а не як автор з одною точкою зору, по черзі від імені кожного персонажа
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати