Анатолій Хільченко

Група «Інститут прикладної теології»,
Спільнота «Воскресіння»
(легенда)

Аж біля пагорбів є мешканці хатинок.
А вже куди ведуть стежки на кручі, —
Видніється там небо із хмаринок.
Туди мандрують лиш стійкі й могучі.

В оселях тих існують люди дивні:
Буттєву таїну хочуть збагнуть.
Радіють сонцю, сумно їм, як ливні.
Прагнуть зустріти справжню чуда суть.

З плеканням помислу, яви його у світлі,
Бажають свої душі освятити,
В садах весни чуттів і мрій розквітлих
Щоб дні та ночі власні чисто жити.

Ті диваки, науки здавна простеці,
Постали серед інших, наче знають
Про те, що лиш міркують мудреці,
Які завжди про благо думки дбають…

Є там палати умоглядності високі,
Башти до зорів із уміння споглядання.
Спільнота в них засвоює уроки
Про Божий світ, його ази пізна́ння.