-
Поділитися
- Поскаржитися
Я пишу бо не можу не писати. От уявіть, що ви, довго деручись обривистим схилом, досягаєте вершини. Перед вашими очима постають живописні горизонти і незвідані далі... По шкірі бігають мурахи і ви вдихаєте на повні груди, що аж дух спирає від необмеженості просторів. І як таку красу можна залишити тільки для себе і не поділитися з іншими?
А чи письменник я? Грець його знає. Вже потім, люди назвуть це так, як будуть вважати за потрібне. Головне сам шлях. Правда у когось він, як політ комети чи падаючого астероїда в атмосфері. Коротко, але ж як яскраво...)
Це можливість хоч далеко, але наблизитися до Бога, де все вирішуєте Ви.
Правда в примітивному розумінні Бога. Як сказав би Лесь Подерев'янський, всі ми створені для того, щоб стати богами, але ні.....я не дотягуємо :)
А чи письменник я? Грець його знає. Вже потім, люди назвуть це так, як будуть вважати за потрібне. Головне сам шлях. Правда у когось він, як політ комети чи падаючого астероїда в атмосфері. Коротко, але ж як яскраво...)
Це можливість хоч далеко, але наблизитися до Бога, де все вирішуєте Ви.
Правда в примітивному розумінні Бога. Як сказав би Лесь Подерев'янський, всі ми створені для того, щоб стати богами, але ні.....я не дотягуємо :)