36 556
Анотація до книги "Аконіт"
Ідеальна пара
Як часто ми замислюємося, для чого нам та чи інша особливість своєї свідомості? Для того, щоб зробити власне життя нестерпним? Чи, можливо, для того, аби напевно не пропустити найріднішу людину? Щоб точно не здаватися, попри те, що він мене ненавидить. І попри те, що має дівчину. А може все не так насправді? І хоч як не протестує свідомість, а тіло точно знає, кого доля призначила моєю ідеальною парою.
Мій хлопчик
Я - сильна, самодостатня, впевнена у собі доросла жінка. Звикла покладатися лише на себе. Дехто вважає мене цинічною сучкою, і я не поспішаю переконувати, що це не так. Але все змінилося, коли в моє життя ввійшов молодший за мене на шість років чоловік та перевернув його з ніг на голову, зламав усі мої стереотипи.
Проте я точно впораюся з цим сама! Або ні?
Як часто ми замислюємося, для чого нам та чи інша особливість своєї свідомості? Для того, щоб зробити власне життя нестерпним? Чи, можливо, для того, аби напевно не пропустити найріднішу людину? Щоб точно не здаватися, попри те, що він мене ненавидить. І попри те, що має дівчину. А може все не так насправді? І хоч як не протестує свідомість, а тіло точно знає, кого доля призначила моєю ідеальною парою.
Мій хлопчик
Я - сильна, самодостатня, впевнена у собі доросла жінка. Звикла покладатися лише на себе. Дехто вважає мене цинічною сучкою, і я не поспішаю переконувати, що це не так. Але все змінилося, коли в моє життя ввійшов молодший за мене на шість років чоловік та перевернув його з ніг на голову, зламав усі мої стереотипи.
Проте я точно впораюся з цим сама! Або ні?
Зміст книги: 42 глави
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ закохалася у ваші історії і чисту мову, яка додає кайфу.
Дуже дякую
Nataliya Parfenyuk, А мені додають кайфу ваші коментарі!
Дякую)))
Ця тема,про людей з інвалідністю надзвичайно важлива і актуальна в наш час так особливо.Хоча тіло і скалічені але душа прагне бути щасливою,кохає страждає.Для того, щоб стати інвалідом іноді достатньо секунди,ніхто від цього не застрахований,не залежно бідний ти чи багатий.
Олена Колодєєва, Так, ви все правильно підмітили. Дякую, що прочитали)
Так, і тут залишу коментар, хоча стільки вже особисто сказала! Милота!))
Тетяна Овчіннікова, дивно, що не присилає. Може глюк. Але раз не боятися, то пішла читати далі)))
Не знала про такий тип людей,але все рівно цікаво,класно вийшло. Дякую вам))) Побігла далі до ваших творів:-)))
Зинаида Драганчук, Ну, от, буває й таке. Та там взагалі скільки всього буває, що й пером не описати))) Дуже задоволена, що Вам сподобалось) Приємного читання)))
Обожнюю ваші історії, вони дуже світлі та затишні підіймають важливі теми!
Щиро дякую вам за працю)
бажаю всього найкращого і Перемоги!
Настасья Хорувата, Будь ласка)
Я по доброму заздрю рівню української мови та стилю! Це неабиякий досвід, начитанність і т.д. А книги ваші просто обожнюю! Шкода, що такого, як у сюжетах, у житті менше, ніж хотілося б. До речі, згодна, що головна причина поганого ставлення в суспільстві до людей з інвалідністю - це наслідок радянщини. Мені було страшно дізнатися, що у людей з інвалідністю досі існує проблема добитись через суд, щоб лишитись з сім'єю і не потрапити до інтернату після 18 років (це я про психоневрологічний). Ніби там до них краще поставляться, ага... Бачили, знаємо :( Врешті, єдиний недолік ваших вже написаних книг поки що для мене у тому, що вони рано чи пізно (дуже швидко з тим, як я читаю) скінчаться. Але! Тоді повернусь до своїх творів і чекатиму на оновлення нових робіт!)))
Еліза Донцова, Сама від себе в шоці стосовно рівня мови, проте чим більше пишу, тим глибшими стають знання та вміння, сама це помічаю, порівнюючи перше написане і теперішнє. Але все ж постійно перечитуєш, намагаєшся вишукати, виправити помилки. Хоч і пропускаєш на автоматі, а потім раптом знаходиш просто смішні у вже опублікованому тексті. Мрію, щоб описане мною у книгах, здійснилося й у реальному житті, щоб якомога більше людей змогло побачили у людях не їх інвалідність, а їх особистість, зацікавитися, покохати. Може, моя творчість комусь допоможе. Це була б найбільша втіха) Намагатимусь не розчаровувати і продовжувати писати)
дякую.
Христина Погранична, І Вам)
Чудова історія, дякую)
SV, Дякую за оцінку)
романтично, емоційно і просто неймовірно
Oksana Skulska, Я дуже старалася, аби вам сподобалося! Дякую!
Ваші' книги неймовірні
Еліна Каррот, Ну, не спати - то вже занадто! Я теж коли наважувалася публікуватися - не думала, що зайде, але ж... Звісно, поціновувачів не тисячі, але я дуже тішуся й ціную усіх тих, хто підписався та коментує мою творчість. І Ви не бійтеся - сміливо публікуйте свої твори! Свого читача обов'язково знайдете!
дякую за душевну,чуттєву історію...всі будуть щасливі...автору ---успіху в творчості!
Тетяна Мирончак, Дякую за теплий відгук)))
Не відриваючись, прочитала з першої глави й до епілогу. Написано легко, цікаво й тремтливо. Дякую авторці, що підняла тему про людей з особливими потребами - повноцінних, самодостатніх, яких не зламала доля і які, тим більше, не потребують жалості і співчуття. Нашому суспільству ще потрібно навчитися сприймати всіх людей однаково, не принижуючи деяких нездоровою цікавістю. Історія чуттєва і, в той же час, підштовхує читача до переоцінки цінностей.
Дякую, Таню! Хотілося б, щоб цей твір прочитало якомога більше людей!
Оксана, Дякую за Ваш відгук, Оксано. Ви так точно передали моє прагнення та мету моєї творчості! Рада, що Вам сподобалося)))
Захоплююсь вашими цікавими романами
!!!!Ви молодець!
Але все-таки питання близьких стосунків у парі,.... Не може все життя пара не мати звичайного, природньо го ...а це означає ,що будуть проблеми,які вже мало хто береться висвітлювати..і шукати питання її вирішення (
Наташа Іванова, Вибачте, я Вас неправильно зрозуміла)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати