Почуття життя
хочеться в мить зупинитися
від цієї швидкісної метушні,
зупинитися у втечі до свободи
за невідомим, швидким задоволенням —
що найдешевше річі неземній.
зупинити роздуми про сумніви,
нарешті відчуваючи себе живою
22.05.2025
0
Моя віра в здоров'я зникає
я міцно тримаюся за свої плечі,
не збираюся відпускати,
відчуваю кістку всім нутром — вона не на місці,
блукає так довго,
що вже не пам’ятаю, як це —
коли ти здорова.
біль, немов тобі відривають руку наживо,
наче
22.05.2025
0
Душа твоя знає свій шлях
краще життя навіть не намагатися зрозуміти,
адже його потік пронизує наскрізь усе навколо, не питаючи.
час так швидко минає — ти аж не встигаєш зумліти,
поки втрачаєш його на пошук, завжди чогось чекаючи.
світ ніколи
22.05.2025
0
Білий чай і медові очі
ми розчиняємось в ласкавому танці
на кухні біля плити,
за вікном панують виблиски місяця,
за ногами труться коти.
і ми красиві, готуємо разом —
пізнаємо кулінарні таємності,
та тримаємо в серці
приємні
22.05.2025
0
Він усе ще чує мій сміх
звертаюсь до незнайомого, навіщо – ще не зрозуміла,
очікуючи невідомого, без дозволу в мить засумніла:
«чому ти засмучена?» – питають мене на застіллі,
у єдиний пустий вихідний серед тяжкої неділі.
із
22.05.2025
0
Місячна тінь
я знаю, що найхолоднішої ночі,
місячне сяйво відкидує тінь.
тоді чому сльозяться мої очі,
коли повертаюся до сноведінь?
чому навколо — землі застарілі,
в яких я бачу не людей — лише тварин,
що не зігріють в миті
22.05.2025
0
Сплетені дерева
немов дерева ми сплетені,
пронизані пасмами зелені,
бо були один одному світом піднесені.
як молоденьке листя,
доповнюємо один одного,
за простором споглядаючи, не бачачи страху жодного.
тримаємось разом в потоці,
ми
22.05.2025
0
В пам'яті повітря
зірки кліпають в ознаку пробудження,
нас урешті-решт оживляє кохання —
до світу навколо, до деталей незмінних,
що мимоволі збивають дихання.
я потопаю у хвилі потужній,
та не боюсь її — я в ній живу,
22.05.2025
0
За крок до темряви
щось дивне знерухомлює мій подих,
нагадує минулі та забуті ті думки,
що колись нас змусили, на подив,
відчувати той мерзенний вплив нудьги.
я десь там, кудись, колись іду...
але де – не маю того розуміння.
ніби від печалі
22.05.2025
0
Свою біль віддам музиці
коли люди мене питають, що болить у моєї душі,
відповіді на це я знаю – вони немов крики гучні,
що ховаються в темряві ночі, у мовчанні моєму живуть.
ця біль — в моїх жестах творчих, немов муки по струнках течуть.
я знаходжуся
22.05.2025
0
Вільні, та чи назавжди?
над головой летить зграя птахів,
цікаво, чи дійсно вони повністю вільні?
та пролітали багато гаїв,
залишаючись один одному вірними.
чи справді вони відчувають свободу
у польоті над світом людським?
чи сковують їх чергові
22.05.2025
0
Стихії сердець
ти казав: серце твоє, немов дерево —
могутнє, як дров'яний дуб,
воно може горіти, як свічка у темряві,
та триматись, як міцний тризуб.
сила природи в надійних руках,
адже цьому я довіряю.
живе воно в довгих-довгих роках,
серед
22.05.2025
0
Де серце чує тебе
коли я дивлюсь у небо, то бачу обличчя твоє,
як за туманом тягучим, воно, немов сонце, встає.
могутнє, чарівне і сильне, як блискавка серед небес,
як ноти в планеті музичній – зірки у світі чудес.
коли я слухаю музику, я
22.05.2025
0