Соломія і Тиміш дружать відтоді, як тікаючи від зливи, знайшли в закинутій фабриці старий зошит колишнього робітника — і вирішили записувати всі забуті легенди свого міста. Дах фабрики стає їхнім спільним світом: гудок, якого нібито й досі чути вночі, дівчина, що втопилась через нещасне кохання, будинок із прокляттям на розі Грушевського. Дванадцять чистих сторінок у синьому зошиті — це все, що їм лишилось дописати до випускного. Це історія про дружбу, яку легко не помітити, поки не втратиш її. Про любов, яка існує без свідків — і про ту, яку показують на камеру. І про те, чи можна повернути когось, коли єдине, що лишилось сказати, — правда.