​Розділ 2.5. Підозрювані та маски. Син і спадкоємець.

Родинна змова не була б повною і довершеною без третього, найважливішого учасника. Моя увага та мій невблаганний ніс перемістилися на чоловіка, який стояв найближче до поховального ложа — Квінта Вібія, старшого сина й тепер уже повноправного спадкоємця всіх величезних сімейних статків. Якщо молода дружина Клавдія задумала цей нічний злочин, а грек Клеон став його захистом, то Квінт виявився тією рукою, яка додала отруту в батьківську чашу. Про його розпусне життя у Римі ходили похмурі чутки: невиправний гравець у кості, боржник, чиї розписки під гігантські відсотки тримали найжорстокіші лихварі Субури; людина, для якої смерть батька залишалася єдиним способом уникнути ганебного суду та втрати громадянських прав. Зараз він стояв, загорнутий у траурну темну тогу-пуллу, вдаючи розбитого горем первістка, але під цією вовняною завісою ховалася суть загнаного в кут хижака.

​Квінт ретельно готувався до цього дня, намагаючись постати благочестивим римським сином, який втратив батька. Проте його обман був грубим і очевидним:

​Зовнішній шар (Невдале маскування): Від його волосся та шиї йшов важкий, задушливий дух чорного дьогтю та смоли, якою зазвичай обмазували поховальні смолоскипи. Цей різкий, чадний запах мав подвійну мету — показати його глибоку залученість у підготовку поховання й заглушити будь-які виділення власного тіла. До цього додавався густий аромат чистого, нерозведеного вина, яким він демонстративно окроплював вівтар Ларів, намагаючись видати внутрішнє тремтіння за релігійне піднесення.

​Слід боргу та падіння: Під смолою та вином мій ніс миттєво вловив специфічний сморід, який неможливо вивітрити навіть роками життя в горах. Тоді цей сморід ще не був мені знайомий. Я був майже дитиною і, на щастя, ще не мав потрібного особистого досвіду. Але, навіть у той час, мій видатний нюх  спромігся відчути, що ця людина є настільки ницою, жорстокою й підлою, що може вбити навіть власного батька. Отже, Квінт пахнув Римом, а точніше — його брудним дном. Це був стійкий дух гральних кубел Субури: запах прокислого дешевого вина, засалених дерев'яних кубків для костей, чаду прогірклого сала з олійних ламп та сухим пилом напів-підвалів, де люди міняють свою честь на мідні аси. Його шкіра просякла цим повністю, свідчачи про те, що перед нами не шляхетний римський вершник, а моральний труп, який давно продався столичній багнюці.

​Вияв жадібності та тріумфу: Як і у випадку з вдовою, Квінт виділяв той самий гарячий дух залізяччя, який мій розум уже пов'язував із жадобою. Але якщо у Клавдії він ховався в солодкості лілій, то у сина змішувався з тваринним потом страху. Його серце калатало так, що вовна тоги на грудях випаровувала кислий, пронизливий запах, який перекривався важким, ситим духом хижака, що щойно наздогнав здобич і тепер відчуває смакуючи п'янкий смак повної влади над жертвою.

​Проте найголовніше відкриття чекало на мене наприкінці моїх спостережень. На відміну від дружини та лікаря, які тримали руки чистими, Квінт мав на собі прямий слід убивства. Коли він підняв руку, щоб поправити складки своєї траурної тоги, потік повітря доніс до мого носа те, що остаточно розкрило таємницю цієї ночі.

​Від країв рукавів його внутрішньої туніки йшов ледь помітний, але безпомилковий, сизий дух сирої болотяної гнилі, розчавленого соковитого стебла блекоти та гіркого дикого мигдалю.

​Він не просто дав гроші на цей злочин — він сам збирав отруйні трави на болотах Реате, сам вичавлював сік і бруднив свої пальці зеленою отрутою, перш ніж вилити її в батьківський глечик - урцеус. Його шкіра ввібрала цей смертельний аромат, і жодні олії не здатні були вимити цей знак отруйника.

​Я повільно відступив назад, відчуваючи, як сабінська маска спокою на моєму обличчі стає важкою, наче свинцева пластина. Картина була повною. Триголовий звір стояв переді мною, оголений у своїх гріхах крізь усі шари мармуру, пахощів та релігійного ліцедійства. Юний Марк Валерій, чотирнадцятирічний підліток, мав докази, яких вистачило б для засудження за Корнелієвим законом про вбивць та отруйників. Попереду був найважчий крок — змусити цих упевнених у своїй безкарності змовників видати себе перед моїм суворим батьком та богами нашої батьківщини.

​Словник термінів (глибоке занурення в епоху):

Тога-пулла (лат. toga pulla — темна тога) - ​Давньоримське ритуальне вбрання; вовняний плащ темно-сірого чи чорного кольору. Одягалася замість класичної білої тоги як публічний вияв жалоби за померлими або знак судового протесту. У 19 р. н.е. римляни масово вбралися в неї через раптову смерть полководця Германіка. Це тодішній аналог сучасного чорного одягу на похоронах.  

Вівтар Ларів, Ларарій (лат. lararium) - ​Домашнє святилище в давньоримському житлі; священна ніша для вшанування духів-охоронців роду. Тут здійснювали щоденні ритуали та приносили жертви заради добробуту родини. У 2-й декаді н.е. (епоха Тиберія) приватне шанування цих духів остаточно злилося з державною лояльністю до покровителя імперії. Домашній куточок із найціннішими сімейними реліквіями, портретами предків та родовими оберегами.

Субура (лат. Subura) - ​Давньоримський житловий квартал; бідні й щільно забудовані низинні нетрі в центрі столиці. Осередок ринків, притонів та інсул (багатоповерхівок), де панували кримінал, вічний гамір, антисанітарія та загроза постійних спалахів вогню. Контрастне «дно» античного мегаполіса, відокремлене від розкішного сусіднього Форуму Августа гігантським кам'яним муром для захисту від регулярних пожеж.

Мідні аси, Ас (лат. as — мідна монета) - ​Наймасовіша базова розмінна грошова одиниця Стародавнього Риму, виготовлена з чистої міді. Слугувала головним засобом розрахунку в повсякденній торгівлі та фінансовою основою життя римського плебсу й легіонерів. За часів імператора Тиберія за одну таку монету купували буханець хліба або оплачували вхід до лазні. Це античний еквівалент дрібної розмінної готівки для щоденних кишенькових витрат.