​Розділ 2.4. Підозрювані та маски. Грецький лікар.

Коли нюховий слід між молодою вдовою та амбітним сином-боржником зімкнувся, мій погляд — а разом із ним і мій невблаганний ніс — перемістився на третій наріжний камінь цієї нічної змови. Біля поховального ложа, трохи осторонь від загорнутої в темну паллу Клавдії, стояв Клеон — приїжджий грецький лікар із Реате. Саме він кілька годин тому своїм вагомим словом перетворив навмисне вбивство на звичайну «зупинку серця від старості», відкривши злочинцям шлях до безкарності. Він стояв, заклавши руки за пояс чистої білої туніки, і з виразом глибокої філософської скорботи давав пояснення моєму батькові. Грек говорив упевнено, його латина була бездоганною, а голос звучав як голос вищої мудрості, що підкоряється лише законам природи та вченню Асклепіадів. Проте для мене брехлива маска його професійної гідності була зроблена з майже прозорої свіжої павутини, готовою розірватися від найменшого дотику.

​Клеон створив навколо себе щільну завісу з лікувальних ароматів. Від його одягу та рук виходив важкий дух лікарських засобів: гіркого полину, винного оцту, розтертої смоли гальбану та сушеного кінського щавлю. Оці пахощі мали навіювати присутнім думку про абсолютну чистоту, мистецтво зцілення та безперервну боротьбу за людське життя. Цей запах говорив: «Я — лікар, я знаю таємниці плоті, і моєму судженню можна вірити». Батько слухав його, понуро киваючи головою, повністю підкорений цим шляхетним лікарським шлейфом.

​Але я підійшов ближче, і заховавшись у тіні батьківської важкої тоги, почав проникнення крізь цю показну стіну професійного окозамилювання лікаря. Те, що я виявив, змусило мене внутрішньо здригнутися від огиди. Під гострим ароматом полину та оцту шкіра грека буквально кричала про два найсильніші гріхи, які вже встигли залишити на його тілі свої незмивні ознаки.

​Першою була ознака абсолютної жадібності. Вона мала конкретний, відчутний вияв. Від пальців Клеона, якими він ще вранці торкався холодного тіла Луція, йшов сухий, гарячий дух золота. Проте пахло не саме чисте золото ауреусів, а мідний сплав та іржавий дух скрині, де вони зберігалися, що змішалися з потом на його долонях. Коли людина поспіхом ховає свіжий хабар під одяг, метал від тепла тіла починає виділяти специфічний маслянистий присмак окалини. Клеон отримав свою плату за мовчання на світанку, і монети все ще гріли його тіло під тунікою, виказуючи запах купленої совісті.

​Другою, ще виразнішою ознакою був тваринний страх. Грек був розумною людиною і чудово розумів, на що йде. Приховування вбивства римського вершника, друга самого Публія Валерія Руфа — це злочин, який карається не штрафом, а розп'яттям або розтерзанням звірами на арені. І цей жах пробивав усю його гірко-полинову оборону. Його шкіра виділяла холодний, липкий піт, який пахнув закислим козячим молоком та вогкою, гнилою цвіллю підземелля. Його серце калатало так швидко, що повітря навколо шиї ставало гарячим і терпким, виказуючи кожне внутрішне сіпання його майже вкляклого від затаєного страху єства.

​Я дивився на Клеона і бачив перед собою злагоджений механізм змови. Син приніс отруту, дружина забезпечила мотив, а лікар продав своє мистецтво за кілька золотих монет, замаскувавши вбивство вишуканою латиною та ароматними травами. Його голос залишався твердим, як скеля, коли він розповідав батькові про «надлишок чорної жовчі» в організмі покійного, але мій ніс уже зафіксував кожну брехливу дрібницю в його словах.

​Велике, незламне сабінське благородство мого батька було абсолютно сліпим і безпорадним перед цим витонченим столичним смородом облуди. Він вірив слову лікаря, бо сабіняни не вміли брехати на крові. Я продовжував мовчати, стискаючи кулаки під підлітковою тогою. Моє перше велике дослідження людського розпаду наближалося до свого завершення. Личини були скинуті, ролі визначені, і тепер мені, чотирнадцятирічному хлопчику, потрібно було вирішити, як змусити цю триголову гідру видати себе перед суворим законом моєї батьківщини.

​Словник термінів (глибоке занурення в епоху):

Вчення Асклепіадів (лат. Doctrina Asclepiadeorum — асклепіадівська медична доктрина) - Античний медико-філософський напрям, що відкидав теорію чотирьох рідин і пов'язував здоров'я з вільним рухом часток крізь тілесні пори. У Римі 2-ї декади н.е. ця атомістична концепція постала як панівна методична школа, яка усувала звуження чи розслаблення каналів м'якими засобами за принципом «швидко, безпечно, приємно».  Організм як міська водопровідна мережа: якщо мікроскопічні труби (пори) засмічуються або надмірно розширюються, система виходить із ладу, а ремонт полягає виключно у відновленні природного протоку (дієтами, масажем), а не в агресивному хімічному втручанні.

Смола гальбану (лат. Galbanum) - Імпортний застиглий сік рослин роду Ferula, який у медицині ранньої Римської імперії слугував базовим складником для зігрівальних пов'язок, пом'якшення тканин та розширення пор. У тогочасній практиці його застосовували для відновлення вільного руху часток в організмі при кашлі чи судомах.  Енциклопедист Авл Корнелій Цельс описував цю речовину як незамінний елемент лікувальних пластирів: вона діяла подібно до сучасного зігрівального компресу, що локально посилює кровообіг і розслаблює затиснуті м'язи.

Публій Валерій Руф (лат. Publius Valerius Rufus) - Представник римської нобілітарної аристократії роду Валеріїв, який у другій декаді н. е. (ранній принципат Тіберія) належав в тієї частини традиційної еліти, що з великим успіхом пристосовувалася до умов розширення імперського абсолютизму. Типова постать своєї епохи, яка функціонувала як великий італійський землевласник, змушений лавірувати між авторитаризмом Палатину та залишками колишніх республіканських свобод — подібно до міноритарного акціонера, чиї права радикально обмежує новий одноосібний директор корпорації.