Зів’ялий червоний

Глава 10. Квітка в руках

Вона робить крок. Потім ще один. Потім ще. Бере тюльпан. Пелюстки падають на її пальці, як крихти минулого світу. Запах — слабкий, земляний, справжній, не парфумований. «Це єдиний, що вижив, — каже він тихо, майже пошепки. — У тій теплиці. Кущ дикий, ніхто не поливав, не доглядав, не удобрював. Цвіте раз на рік. Я чекав саме цього дня, бо знав — якщо хоч одна обіцянка з того часу збудеться… може, ти не викинеш мене одразу».

Transfer Nova

Подобається

#4721 в Любовні романи
#1101 в Короткий любовний роман
#787 в Сучасна проза

У тексті є: втрата та повернення, надія після горя

Відредаговано: 08.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись