Зів’ялий червоний
Глава 9. Чотири роки мовчання
Вона вибухає — голос зривається на крик: «Чотири роки, Андрію! Чотири! Я щодня ховала тебе в голові — як старе фото в альбомі, переглядала ночами, плакала, закривала й клялася більше не відкривати! Я навчилася жити без тебе, без надії, без 8 березня, без будь-яких обіцянок! Я побудувала нове життя — укриття, проекти, самотність, але стабільне! А ти просто… повернувся з однією зів’ялою квіткою й думаєш, що все можна повернути назад, як було?» Він опускає погляд на тюльпан, пальці стискають стебло сильніше. «Я не думаю, що все можна повернути. Я просто… не витримав більше бути мертвим у твоїй пам’яті. Це було гірше за будь-який полон».
#5337 в Любовні романи
#1297 в Короткий любовний роман
#1005 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
