Зів’ялий червоний
Глава 8. Перші слова
Він не рухається з місця. Просто каже хрипко, ніби голос заржавів від довгого мовчання: «Я не зник, Соля. Просто… не міг повернутися таким, яким ти мене любила. Думав — краще ти будеш згадувати мене красивим, молодим, цілим, ніж побачити оце… зламаний варіант себе». Соломія стоїть, ноги тремтять. Голос — його. Але обличчя — чуже: глибокі зморшки навколо очей, тіні під ними, борода, яка ховає половину обличчя. Вона шепоче, ледь чутно: «Ти… справді живий?» Він киває повільно, ніби кожен рух дається з болем. «Живий. Але не той самий. Вибач».
#5337 в Любовні романи
#1297 в Короткий любовний роман
#1005 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
