П’ять кілометрів пішки через нічний Дніпро. Спальні квартали, де в деяких вікнах ще горить світло — хтось святкує, хтось просто не може заснути через спогади. Повз нову дитячу площадку (де колись була воронка від «Іскандера»). Повз меморіальну стіну на Соборній — фотографії, лампадки, свіжі квіти, плюшеві ведмедики. Соломія йде швидко, дихає важко, повітря холодне й вологе. Ноги самі несуть до пустиря за промзоною. Там, де була теплиця. Там, де все почалося й де, як вона думала, все закінчилося.
#5337 в Любовні романи
#1297 в Короткий любовний роман
#1005 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.03.2026