Зів’ялий червоний
Глава 5. Перший крок
О 1:13 ночі тиша стає нестерпною. Вона сидить на підлозі кухні, спираючись спиною об шафу. Бере телефон, пальці тремтять так, що ледь набирає: «Хто це?» Відповідь приходить майже миттєво: «Той, хто обіцяв тобі весну. Вибач, що запізнився.» Телефон падає на ламінат, екран тріскається з тонким звуком, ніби щось у ній теж тріснуло. Соломія сидить на колінах, дивиться на тріщину. Потім встає. Пальто — старе, те саме, в якому вони ховалися від обстрілів у підвалі. Чоботи. Ліхтарик. Ключі дзвенять у кишені, ніби попереджають: «Не йди, дурна, не йди». Але вона йде. Двері зачиняються тихо, ніби бояться розбудити минуле.
#5337 в Любовні романи
#1297 в Короткий любовний роман
#1005 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
