Вечір 8 березня. Традиція, яку вона ненавидить, але не може порушити. Соломія виходить на маленький балкон — залізний, холодний, з облупленою зеленою фарбою, що вже лізе клаптями. Пляшка дешевого каберне з АТБ, пачка сигарет (хоча кинула ще влітку 2023-го, але сьогодні знову купила в кіоску біля метро). Внизу проспект Мазепи: машини сигналять, дівчата в яскравих пальто несуть тюльпани й мімози, хтось фотографується біля нової меморіальної стіни з тисячами портретів загиблих. Лампадки горять навіть удень. Соломія дивиться на все це й відчуває, як у горлі стоїть клубок. «З 8 березня, красуне!» — кричить хтось унизу, махаючи букетом. Вона не відповідає. Просто наливає ще келих і думає: «Чому саме сьогодні все повертається? Чому саме сьогодні я не можу просто вимкнутися?»
#5337 в Любовні романи
#1297 в Короткий любовний роман
#1005 в Сучасна проза
Відредаговано: 08.03.2026