Розділ 40. Навіть емоції можуть використати проти вас

 Сконцентрований на мені погляд Даріуса вмить сковує на місці. Він дивиться так, наче йому відомо те, чого я знати не можу. Це наводить на думку, що розмова буде сповнена неочікуваних сюрпризів для усіх нас. Можливо він й справді знайшов вихід, який не вдалось відшукати мені й це немає жодного стосунку до його пропозиції напередодні. Хвилювання в поєднанні із нестерпно довгими хвилинами очікування, змушують серце тріпотіти, наче пташка, яка намагається вилетіти із клітки й з кожним помахом крил, вдаряється об металеве пруття.  Він ще кілька секунд пильно вдивляється мені в очі, а після переводить погляд на Керана з Ленхартом, дозволяючи нарешті видихнути.

— У мене для вас є цікава пропозиція і впевнений, що після того, що почуєте, просто не зможете мені відмовити. Я й сам дізнався нещодавно, тому інформація буде до біса інтригуючою.

— Але тобі не судилось її озвучити, — незнайомий тембр голосу, який звучить швидше, ніж ми встигаємо помітити того, кому він належить, нахабно перериває спробу Даріуса нас вразити.

 Непрошений гість з’являється просто нізвідки, змушуючи вкотре заціпеніти від чергової несподіванки сьогоднішнього вечора, яка по праву займає перше місце у рейтингу найбільш неочікуваних. Навіть вгадувати не потрібно, хто переді мною. Я знала, що з невідомих досі причин переслідує мене, та аж ніяк не думала, що наважиться з’явитись в присутності усіх інших. Окрім Керана його раніше ніхто не бачив. Він завжди залишався в тіні, майстерно приховуючи власну особистість і навіть коли навідувався до мене, жодного разу не вдавалось його роздивитись.

 Коли Керан про нього розповідав, в моїй уяві поставав значно старший чоловік, та виявилось, що помилялась. З вигляду не скажеш, що йому більш як тридцять, та мені б не знати, що зовнішність буває оманливою й інколи до біса небезпечною. Один тільки погляд видає в ньому справжнього хижака. І за прикрим збігом обставин я фігурую в списку його жертв. Не залишається жодних сумнівів в тому, що він мене так просто вже не відпустить. От тільки в чому причина його маніакальної залежності?

 Незнайомець в секунду приковує до себе усю нашу увагу, відбираючи у Даріуса момент його тріумфу. Інстинктивно Керан стає попереду, затуляючи мене своєю широкою спиною. Натяк на усмішку з’являється на губах неочікуваного гостя, коли він це помічає, поки серце нестримно калатає у мене в грудях. У цей момент всі ми прекрасно усвідомлюємо, що це повне фіаско для кожного із нас. Ми стикнулись лице до лиця із небезпекою у боротьбі проти якої не встигли об’єднати сили, адже він нас випередив. Поки так відчайдушно боролись один з одним, на нас полювало справжнє зло, яке цим скористалось. Він не захотів чекати поки йому повернуть Даріуса, адже чомусь вирішив, що кращою альтернативою стану я. Він, наче жнець, котрий прийшов зібрати душі. І цього разу не обмежиться трьома. Незнайомець дозволив мені це чітко усвідомити ще до його появи тут і зараз. Саме на мені зосереджена його увага і прикутий погляд, який провокує неконтрольовані сироти на тілі. Темна втіха відображається в його очах. Він знає, що обіграв нас й всі козирі у нього в рукаві.

— Ти?! — з неприхованим, просто колосальним здивуванням підводиться зі свого місця Даріус, наче бачить того з ким добре знайомий. І не схоже, щоб він був радий цій несподіваній зустрічі. Його вуста стискаються в тонку лінію, видаючи хвилювання й лють водночас.

— Привіт. Не очікував побачити мене знову через триста років, чи не так? — протягує у відповідь, упиваючись нашими емоціями від зустрічі. Його темні очі тільки додають зловісної впевненості в безперечній перевазі.

 — Що все це означає? — шипить Даріус, вимагаючи негайних пояснень.

— Ти його знаєш? — цікавиться Керан, не відводячи свого погляду від них обох.

— Ближче, ніж мені цього хотілося б, — з неприхованою ненавистю пропалює чоловіка своїм вбивчим поглядом. — Ти ж все передбачив від самого початку, чи не так, Лейне? Зрештою можеш не відповідати, я сам знаю відповідь. Як я одразу не здогадався де приховується корінь усього зла?!

 Схоже Керан навіть не підозрював, що той, хто запропонував йому свою допомогу в минулому, був добре знайомим Даріусу. Тепер важко було заперечити, що їх зустріч була випадковою. Все було ретельно сплановано. Залишається тільки зрозуміти з якою метою? Навіщо йому картина і яку функцію насправді виконує. Хоч я й сумніваюсь, що ми сьогодні отримаємо відповідь на ці запитання, та й чи залишимось живими взагалі.

— Ах, ти ж покидьку! — викарбовуючи кожне слово, продовжує обурюватись Даріус, наче в його голові в хронологічній послідовності вибудовуються логічні ланцюжки, відкриваючи всю правду, якої він вперто не помічав до цього моменту.

— Чому ж так грубо? Хіба так вітають власного творця, — не бариться з відповіддю Лейн.

 Не віриться, що саме він створив того Даріуса, якого знаю я. Мені тільки відомо, що щось сталося в одній із подорожей, які він так любив. Схоже саме тоді й зустрівся із цим Лейном. І судячи з усього цей вампір — незвичайний, значно небезпечніший за будь-кого у цій кімнаті.

— А ти очікував теплої зустрічі після того, як зі мною вчинив? Ти ж спеціально мене обернув, щоб використати у власних цілях. Це ж ти клятий виродку, запропонував свою допомогу Керану. Ти обвів навколо пальця усіх нас. Всі ми від самого початку були частиною твого плану. Одного не можу зрозуміти: Для чого це все? Що дарує тобі моє ув'язнення й жертви принесені за допомогу? 

— Більше, ніж ти можеш тільки уявити. Перш за все хочеться зауважити, що маніпулювати всіма вами було доволі нескладно. Ви самі все зробили за мене. Емоції стали найкращою зброєю, яка цілком впоралась із поставленою задачею. Налаштовуючи вас один проти одного й підштовхуючи до помсти я отримав те, чого так прагнув. Саме ви допомогли мені зміцніти, подарували можливості, яких раніше у мене не було. Ти, Даріусе, як і Керан з Мараком стали особистими батарейками, які підживлюють мої сили, роблять мене ще сильнішим. Не варто так ображатись. Це повинно бути для тебе честю. Ти послужив власному творцеві, який подарував тобі безсмертя.