Розділ 24. Одна ніч

 Замість відповіді я стаю навшпиньки й тягнусь до його вуст. Моє серце пришвидшує свій ритм, а відчуття невагомості, яке оселяється всередині тільки підсилює мій поцілунок. Із запланованого легкого він переростає у шалено пристрасний й збуджувальний. Наше дихання збивається і я навіть шкодую, що ми зараз не вдома, адже спокуса аж надто велика, коли на свій спонтанний поцілунок отримуєш неймовірну віддачу. Схоже Керан приховує значно більше, ніж я вважала. Так не може цілувати чоловік, якому ти байдужа. І ця думка мене зігріває краще за глінтвейн у крові.

— Нам вже час повертатись. Впевнений, що нас подадуть у розшук, якщо ми не повернемося найближчим часом, — на силу відривається від моїх губ, та все ще утримує свої гарячі долоні на моїй талії.

— Так, цілком з тобою згідна, — ніяково опускаю очі через прояв своєї ініціативи, хоча я б була не проти це повторити. Губи досі палають від поцілунку.

 Вдома на нас вже й справді з нетерпінням очікують. Ми з Кераном отримуємо просто унікальну можливість відчути себе в ролі підлітків, яких вичитують батьки. Від цієї думки виривається тихий смішок, та один тільки погляд Ленхарта в мою сторону, провокує появу дрижаків на шкірі й відбирає будь-яке бажання навіть посміхатись.  

— Керане для чого я тобі купив телефон? — з проходу накидається на нас. — Ми вже не знали, що думати.

— Все добре, ми просто трохи прогулялись. Телефон випадково залишив вдома.

— Ти на годинник дивився? — злісно карбує у відповідь.

— Я вже не маленький, тому притримай коней, Ленхарте, і не слід мене злити. Я цілком можу постояти за себе і за Ніку.

— Справа зовсім не в цьому. Він має на увазі, що ми хвилювались й боялись, що ви обоє потрапили до рук Даріуса, — намагається виправдати гнів брата Марак.

— Це я винна, — стаю перед Кераном. — Тому всі претензії прошу озвучувати мені особисто, — несподіваним проявом надмірної сміливості викликаю на обличчі Ленхарта щире здивування, а після криву посмішку.

— Та від тебе алкоголем несе за милю. 

— І що? Як вже сказав Керан, ми не маленькі, тому припиніть нас вичитувати. Я запропонувала йому випити глінтвейну, тому ми трішки затримались.

— Судячи з блиску у твоїх очах й вогняного дихання, однією склянкою ти не вдовольнилась. 

— Тебе що жаба задавила? — з викликом дивлюсь прямо йому в очі, не відводячи погляду. 

— Керан забагато тобі дозволяє.

— Йди до біса! — шиплю крізь стиснуті від гніву зуби й демонстративно прямую до своєї кімнати. 

 Збираю все необхідне, щоб підготуватись до сну і прийняти душ. Благо Ленхарт нарешті заспокоївся й зник за дверима своєї кімнати. Це я встигаю зауважити, коли виходжу. Не одразу помічаю, що ванна вже зайнята Кераном. Він стоїть біля дзеркала й коли мене помічає, наші погляди зустрічаються. Замість того, щоб прогнати мене, не розриваючи зорового контакту, він вмикає воду, шум якої глушить сторонні звуки, а я зачиняю за собою двері й кладу свої речі на пральну машину.

 Керан повільно підходить до мене й з кожним його кроком моє серце все більше шаленіє, намагаючись вистрибнути із грудей. Його чорна футболка огортає рельєфний торс, який мені вже доводилось бачити без одягу. Тому тут навіть фантазію не доводиться підключати. Усвідомлюю, що відстань, яка невпинно скорочується між нами, позбавляє мене останньої можливості встояти перед спокусою, яка з шаленою швидкістю жене кров венами. Розумію, що вороття вже не буде, якщо я переступлю цю межу.

 Він стає близько, та не настільки, щоб не залишити мені шансу вислизнути, якщо я надумаю повернутись до своєї кімнати, та я категорично не хочу цього робити. Єдине, чого я зараз бажаю — його пекучих дотиків на своїй шкірі.

 І він дає мені це. Керан спочатку ніжно торкається мого обличчя, проводячи своїми теплими пальцями по щоках й губах, не відриваючи від них погляду, а після впивається пристрасним поцілунком, який розкриває мені найбільшу його таємницю. Він хоче мене не менше, ніж я його. За лічені секунди я плавлюсь у його руках й тепер одних тільки поцілунків й гарячих дотиків мені замало.

 Керан допомагає звільнитись від верхньої частини піжами й міцно до себе пригортає, залишаючи поцілунок на моїй шиї. Я вся тремчу від передчуття. Зовсім не думаю, що нас можуть почути. Зараз я в цілковитому полоні власних відчуттів, які куди більш яскраві за можливий сором нашого викриття. Не хочу навіть думати, що у вампірів загострений слух й шум води не допоможе приховати від Ленхарта головного. Та й чи потрібно? Всі ми дорослі люди.

 Ми позбуваємось залишків одягу й Керан веде мене до ванної, в яку продовжує струменіти вода. Я геть втрачаю контроль над власним тілом. Тепер воно слухається тільки вмілих рук чоловіка, котрий змушує його подаватись трішки вперед за кожним дотиком його долоні до моєї шкіри. Не знаю чи здатен заглушити шум води усіх звуків мого шаленого збудження та мені зовсім не хочеться зараз на цьому сконцентровувати свою увагу. Я до нестями його бажаю, та він не поспішає, розпалюючи мене ще дужче.  А коли це нарешті стається, мрію, щоб ця мить ніколи не закінчувалась. Вперше чоловік так самовіддано намагається принести задоволення саме мені. Він робить все, щоб я знемагала від бажання від однієї тільки його присутності. Мені геть зносить дах.

 Кожен його рух дарує нові відчуття, а збуджений погляд їх тільки підсилює. Навіть, коли шалена хвиля пристрасті стихає, він все ще пригортає мене до себе, дозволивши прилаштувати голову на його грудях. Я лежу в теплій воді й насолоджуюсь цим ніжним моментом в цілковитій тиші. Ми не вимовляємо жодних слів, вони нам не потрібні. За нас говорять дотики, обійми й легкі поцілунки, якими він продовжує мене обдаровувати й на які моє тіло досі бурхливо реагує.