Звичайна різдвяна історія

Ракети й Санти

«Всі живі?»

На таке перше повідомлення хотіла б отримати Зоряна в робочому чаті. Ох, не таке. Під стандартну трель чату Зоря змиває ранковий догляд. Пальці трохи вібрують, відстукуючи по шкірі незапланований масаж.

«Зоряно, а ти як? Напиши район, де живеш. Щоб в новинах і його чекали»

Зоря здригається від нового звуку — її відмітили в чаті. Намагається по фотографії з’ясувати, хто це. Здається, ейчар, яка вчора сама й додавала її в цей чат.

«Дякую, все нормально. Метро Дарниця.»

Орест на кухні лається на довбані ракети й погане географічне розташування.

«Оу, то ти запізнишся? З лівого не так і просто виїхати в тривогу, кажуть»

Відповідає Зоря вже під куди спокійніший голос брата, який завіряє маму, що вони живі й ані краплі не ушкоджені.

«Буду своєчасно, я на машині»

З під’їзду Зоряна Демченко виходить під акомпанемент відбою повітряної тривоги в столиці. Впускає у легені свіже морозне повітря, яке ще не встигли загазувати автівками.

— Запізнюєшся, — бурчить Орест, зчищаючи з лобового скла наметений за ніч сніг.

— Ти ж ще не прогрів машину.

Зоряна закидає на сидіння сумку й, дивлячись у темне скло пасажирських дверей, поправляє шарф, який намотувала вже в ліфті.

— Запізнюємося, — все одно бурчить Орест. Зоря не сперечається з ним: брат так завжди, коли не висипається.

*** 

В офісі Зорю одразу ж підхоплює коловорот інформації. Її знайомлять з колективом, швидко й поверхнево, дають величезну посадову інструкцію, розповідають, що кавомашина тарахтить, як трактор, а потім знову вводять у курс справ.

— Фух, наче все сказала, — Аліна, нова колежанка, сідає за своє робоче місце. — Тобі взагалі пощастило прийти прямо перед святами. У нашого відділу справ вже мало залишилося. До речі, нас попросили цукерки спакувати.

— Які цукерки? — у Зорі вже голова лопається від інформації.

— Так для дітей співробітників. У кого менше роботи, тих і просять цим зайнятися. То пропоную послухати наш трактор, попити кави й перейти до справ.

Зоря лише киває. А кавомашина і справді того, дир-дир-дир.

Після їм до кабінету заносять купу ящиків з цукерками. Аліна вмикає на ноутбуці безсмертні різдвяні композиції, Яна роздає всім обручі з ялинками, рогами оленят й сніговиками.

— А ти чого взагалі вирішила перед новим роком роботу міняти?

— Набридло відкладати на понеділок, — затискає плечима Зоряна.

— Теж правильно. А взагалі гарно, що ти прийшла. У нас в колективі не вистачає молодих людей, хоч він і камерний.

— Так? Мені здалося, що тут переважно молоді й працюють?

— То тільки здається. Тут психологічний вік деяких перевищує шістдесят років, — сміється Яна. — Особливо наші бухгалтера. Вони жах які занудні.

— Дівчатка, — в кабінет залітає ейчар. На її кучерях красується червона різдвяна шапочка, таку ж вона тримає у руках. — У нас таємний Санта, то тягніть ім’я свого підопічного.

Яна перша засовує руку в шапку, довго перебирає папірці. А потім, витягнувши гідний, на її думку, читає напис мовчки, з кам’яним обличчям. Аліна ж навпаки — не залишає без роботи жоден м’яз обличчя, підіймає догори брови та кривить губи.

— Зоря, ти теж бери, — ейчар підносить шапку з папірцями їй. — Ми твоє ім’я вже туди кинули.

— А я ж зможу вигадати подарунок, лише якщо це хтось з вас, — намагається відмовитися від ідеї. Вона перший день у колективі, а подарунок підсунути вже за тиждень треба.

— Ми тобі підкажемо, — підморгує Аліна й щиро посміхається. І під хвилею авантюризму, що вібраціями розходиться від колежанки, Зоря здається. Витягує перший ліпший папірець і: — Рома Вовк. Це хто?

Дівчатка переглядаються:

— Ох, тут ми мало тобі підкажемо.

 

_____

Вітаю всіх з Різдвом🖤

Я тут дуже давно не з’являлася: боролася з депресією. Кажуть, 2024 рік став роком карми. А я, здається, ще та творота. Весь рік — суцільне випробування для менталки. Якщо у вас те саме, давайте пятюню. Якщо рік був удачним, бажаю не менш вдало прожити й наступний.

І тут в мене виходить маленьке оповіданнячко для настрою (ага, тому воно починається з ракет). Завтра і післязавтра будуть продовження. А з нового року вже чекайте на велику історію.

Щасливого Різдва й приємних (читайте: прийнятних) свят🖤

З повагою, авторка.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше