43. Михайло. Рецепт покращення настрою

Я не те щоб горів бажанням грати в пляшечку. Мене не цікавив ніхто на цій вечірці. В якусь мить я навіть жалкував, що пішов. Можливо, треба було лишитись вдома. З іншого боку, Софія прекрасно себе почувала на побаченні зі своїм Максом, може хоч так вона відчує, що відчував я. 

Я вже так і уявляв, як вона скаже “Може, ти краще зʼїдеш кудись на квартиру? У твого батька повно грошей. Так мій Макс не буде ревнувати”, чи щось в цьому дусі. 

Заради цього вона навіть була готова чекати мене ввечері. 

Іменинниця повела нас до столу. Посадила мене на покуті прямо біля себе. Добре, що Тьома теж сів поруч. Я взагалі б такий, що відмовився, але робив це на зло Софії. 

— Я, як іменинниця, буду крутити пляшечку першою, — сказала вона, дивлячись при цьому на мене. 

Повернула її, і пляшка почала швидко рухатися, а потім трохи уповільнилась і зрештою майже зупинилася на мені, але ще трохи горлечко посунулось, і остаточно зупинилося на Тьомі.

— О, я сьогодні буду перший цілувати іменинницю! — весело сказав він, поглянувши на Олю. — Ходи сюди! — і розкрив руки в запрошувальному жесті. 

Вона з дещо невдоволеним виразом обличчя підійшла до нього, а потім легенько торкнулася губами його губ. 

— Щось це якийсь не дорослий поцілунок, — буркнув друг не дуже вдоволено. 

 — Це для розминки, — вона усміхнулась. — Давай, крути, твоя черга! 

Я взяв пляшечку. Не дуже хотів її крутити взагалі. Певно, це була трохи дурна ідея. Не треба було сюди йти. 

Ну, але отак просто вийти з гри я тепер не міг. Принаймні цей раунд мав відіграти. Я покрутив пляшечку і вона почала крутитись. 

Як на зло, вона зупинилась прямо на Олі. Певно, якась магія дня народження таки діяла, бо нас було більше двадцяти людей, а випала вона. Які були на це шанси? Ну, з урахуванням, що якщо навіть би випала на якогось пацана, ми б прокрутили пляшку по годинниковій стрілці. Дівчат було десять, тож шанс був десь десять відсотків. І як на зло мені випала саме вона. 

—  Що ж, то була розминка, а тепер перейдемо до справи, — вона підійшла до мене і обвила руками мою шию. Потім заплющила очі, очікуючи, що я поцілую її.  

Я зітхнув і ледь-ледь торкнувся губами її губ, після чого відразу відсторонився.

— Крути тепер ти знов, — сказав я їй. 

Оля розчаровано глянула на мене:

 — Якийсь ти млявий, може, тобі варто ще трохи випити? А то нудно так грати…

— А ти що, тільки заради мене цю гру влаштувала? — я знизав плечима. 

 — Ну, не тільки заради тебе… Добре, не хочу тебе вмовляти!

Вона підійшла до столу і з силою крутнула пляшечку. Горлечко зупинилося навпроти нашого одногрупника Андрія. Він самовдоволено усміхнувся. 

— О, клас! Нарешті моя черга! — він не став чекати Олю, як це зробив до цього Артем. Він встав з-за столу, підійшов до іменинниці, схопив її за талію і захопив її губи своїми. 

Одна з дівчат почала знімати їх на телефон. інші аплодували. Зрештою Оля вивільнилася з його обіймів і повернулась на своє місце, поглянувши на мене ніби з викликом.  Вона ніби показувала мені, що я втратив свій шанс. 

Я ж тільки і радий був, не вистачало мені ще з цими проблемами розгрібатися. 

Далі пару раундів пройшло без участі іменинниці і мене. І я цьому був тільки радий, подумав, що ще трохи і можу поїхати додому. Все ж, мені хотілось до Софії зараз. 

Може, ми б дійсно про все поговорили і все було б добре… Може, вона прийме мої почуття, якщо я принаймні озвучу їх прямо?

Але на останньому раунді який я вирішив відбути, пляшечка знов вказала на мене. І її знову крутила іменинниця. 

— Тепер я вже не буду чекати, поки в тебе, Михайле, покращиться настрій, покращу його сама. — сказала Оля, підійшла до мене і буквально впилася в мої губи, обіймаючи мене і притискаючись усім тілом. 

Я тільки встиг побачити, що нас уже хтось також знімав. І тільки тоді нарешті зміг відсторонитись.

— Все, досить, — буркнув, мало не відштовхуючи нахабну дівку. 

І саме в цей момент мій телефон задзвонив. Я дістав мобільний і здивовано поглянув на нього… Треба зараз же відповісти…