27. Софія. "Може, сходимо удвох?"

Коли ми приїхали додому, я згадала, що сьогодні ввечері мав відбутися наш із  Костею похід до боулінгу. Я подумала, а чи не запросити Михайла теж сходити з нами? Та все ж не наважилась, бо Кості це, мабуть, не сподобалось би. Вони з Михайлом якось не надто поладили…

 — Дякую, що підвіз, — сказала я, вставши з мотоцикла. — І за те, що хотів за мене заступитися, теж…

— Нема за що. Ти… Ну, загалом, ти не така бісяча, як я думав.

— Я теж беру назад свої слова щодо тебе, — я усміхнулась. — Знаєш, мені не дуже хочеться йти на цю зустріч з Костею… Але раз я йому вже пообіцяла, то мабуть, незручно відмовитись? Ти б образився, якби дівчина відмовилась з тобою кудись іти після того, як раніше пообіцяла?

— Якщо ти не хочеш іти, ти маєш відмовитись. Хіба не гірше давати йому якусь зайву надію, коли насправді ти не зацікавлена в ньому?

 — Можливо, я цього разу сходжу, а вже наступного разу, якщо він мене захоче запросити, скажу, що не можу, бо в мене є хлопець? 

— Хлопець? — перепитав Михайло. 

— Ну так, Макс. Він має перевестись до Києва, я тобі казала. 

— Бляха, я вже майже забув про нього, — буркнув Михайло. — Ну, скажи. 

 — Тоді я не будудавати Кості надію, і він не образиться. Або ми зможемо сходити кудись разом з тобою, якщо він захоче бути просто моїм другом! 

— Годиться. Хай буде так, — Михайло кивнув. — Напиши йому чи подзвони і скажи все це. 

 — Добре, зараз напишу. 

Я усміхнулась йому і побігла до своєї кімнати. 

Відразу взяла телефон і побачила повідомлення від Кості, яке я, певно, не помітила, бо ми саме їхали на мотоциклі, і звук двугуна заглушував усі сповіщення. 

Костя писав: 

“Привіт, я сьогодні придумав нам дуже класне побачення! Поїдемо покатаємось на картах, ти колись їздила на картах? А потім повечеряємо.”

“Привіт, гарна ідея, а можна, з нами піде Михайло?” — запитала я. 

“В сенсі? Це ж побачення. На побачення братів не беруть”, — відповів він.

“Я  просто хотіла тобі сказати… У мене є хлопець. Його звуть Макс. Незабаром він переведеться до Києва. Тож ми з тобою можемо бути друзями, якщо звісно, ти не образишся і не вирішиш зовсім зі мною не спілкуватися. А якщо не образишся, то втрьох буде веселіше… Ну, якщо не хочеш запрошувати Михайла, нічого страшного…”

“Хлопець? Ти раніше не казала, що в тебе є хлопець. Чи поки він був в іншому місті, це не рахувалось? Яке ж ти стерво…”

“Мені неприємно таке чути від тебе, я була про тебе кращої думки”, — відповіла я. — А Макс… він поки що не мій хлопець, а ми просто друзі. Але він мені дуже подобається, і я сподіваюся, що у нас будуть стосунки.”

“Ти репліку тому сказала, що в тебе “є хлопець” а потім оце все, що таки не хлопець… Якась дивна ти”, — написав він. 

“Бо я ще сама не була впевнена, чи у нас з Максом щось вийде. Але я дізналась, що він має перевестися в Київ, і вирішила, що маю сказати про свої почуття. Тому й не хотіла давати тобі надію. Вибач…”

“Дізналась прямо зараз? А пофіг… Роби, що хочеш. Надію ти мені дала раніше, треба було тоді про те думати.” 

“Мені дуже шкода, що я тебе засмутила, — я поставила сумний смайлик. — Надалі я не буду погоджуватися ходити з кимось на побачення, це була моя помилка. Ще раз прошу вибачення”. 

Він нічого не відповів. Я зітхнула, мені було некомфортно від  цих всіх звинувачень. Може, я справді, була не зовсім права, але хіба це дає підстави мене прямо-таки обзивати? Може, це й на краще, що я не почала зустрічатися з цим Костею…

Я вийшла зі своєї спальні, підійшла до дверей кімнати Михайла і постукала. 

 — Це я, можна увійти? — запитала неголосно. 

— Так, заходь, — відповів він з-за дверей. 

Я відчинила двері і побачила, що Михайло тільки в шортах і витирає голову рушником. А торс його знову голий і з краплями води на ньому. 

 — Ой, вибач, я мабуть, невчасно, — я відвела погляд, але ніби продовжувала його бачити.  Правда, вже в своїй уяві. 

— Та все нормально, чого невчасно? — не зрозумів він. 

 — Я поговорила з Костею, схоже, він дуже розізлився. Так що сьогодні я нікуди не йду. І от мені спало на думку — може, нам сходити кудись удвох?  — я поглянула на нього. очікуючи, якою буде його відповідь…