23. Софія. "Не хочу, щоб він з кимось зустрічався"

Може, мені не треба було розповідати це все Михайлу? Але так як він практично ровесник Макса, то зможе мені допомогти розібратися, що у хлопців в голові. Я не маю сваритися з Михайлом. навпаки. ми можемо подружитися і допомагати одне одному. 

— Якщо він після цього скаже щось типу “я теж тебе кохаю”, то бляха… Ну він тоді якийсь придурок. А якщо він скаже, що ви друзі… Загалом, імхо ти в будь-якому випадку в програші. 

— А може, мені вас познайомити, і ти в Макса випитаєш, що він відчуває до мене? — раптом мені спала на думку геніальна ідея. — Раз ти мій брат, він довірятиме тобі і не збреше…

— Ну, познайом, — Михайло знизав плечима. 

 — Коли він приїде, можемо сходити кудись втрьох… Ну, в кафе якесь. І тоді я відійду, а ти з ним поговориш, обережно тільки, розпитаєш про його плани стосовно мене…

— Добре, — Михайло кивнув. — Хай буде так. 

Мені як камінь з плечей упав. Як кажуть, якщо ти придумав план, то половина справи вже зроблена. 

 — Тоді я піду до себе, — сказала я. — Добраніч, Михайле. Завтра разом поїдемо в універ?

— Так, давай разом, — кивнув він. — Добраніч, Софіє.

***

Вже лежачи в ліжку, я чомусь не могла заснути. Варто було заплющити очі, і перед ними з’являвся Михайло, такий, як тоді, коли він запитав: “І що б ти хотіла. щоб я зробив?”

Щоб трохи прогнати цю ману, я взяла телефон і написала повідомлення Мілі: 

“Привіт, ти ще не спиш? Як у тебе справи?”

“Привіт, все нормально. Ото скролю Тікток зараз. Нудно тут без тебе. А у тебе як справи?”

“Сьогодні я ходила на побачення з одним цікавим хлопцем. Він професійно займається мотоспортом”. — зізналась я. 

“Тобто, з братом? Він же в тебе мотоцикліст, наскільки я памʼятаю”. 

“Ні, з Костею, ми познайомились на перегонах, куди я їздила з братом. До речі. Михайло тоді прийшов першим, уявляєш?”

“Вау! Круто! Ну він і красунчик, і спортсмен, прямо ідеал!” 

“Приїзди в гості, я вас познайомлю”, — запропонувала я. 

“А чому б і ні! Я тільки за! Приїду! Вже пакую чемодани!”

“Круто, — я поставила смайлик, а потім написала. — А що чутно від Макса? Він не передумав переводитись до Києва?”

“Він вже подав документи! Чекає, коли їх розглянуть! Але скоріш за все приїде не прямо одразу, все ж, має хоч скільки-то тижнів пройти? Чи ні? Я не знаю, як це відбувається. Ну, всі ці деталі з переводом.”

“Я теж не знаю. Але не наважуюся в нього спитати, він же мені нічого не говорив. Мабуть, хоче зробити сюрприз, і буде незручно, коли я своїми розпитуваннями усе зіпсую…”

“Може, він приїде і запропонує тобі зустрічатись. Може, він хоче, щоб спочатку все вирішилось з документами. Це дуже відповідально з його боку!” 

“Так, думаю так і буде.”

Я хотіла написати про сьогоднішній випадок з Михайлом. але подумала і не стала цього робити. Це було занадто особисте. 

Ці мої відчуття. коли я думала, що він зараз мене поцілує… Звісно, це лише надто бурхлива уява, гормони і все таке… Мало про що фантазують люди, це нічого не означає в реалі. Може, і Михайло відчув щось подібне тієї миті. 

Та потім же ми обоє опам’яталися і нормально спілкувалися. дійсно як брат із сестрою, він ще з Максом погодився мені допомогти… Я даремно так зациклилась на цьому моменті. 

От приїде Міла. я її познайомлю з  Михайлом. і можливо, у них щось вийде.. Тоді я вже не буду почуватися так незручно…

І все одно в глибині душі я розуміла, що не хочу, щоб Михайло з кимось зустрічався. Навіть з моєю найкращою подругою…

Продовження - завтра о 19.00

Запрошую до моєї новинки "Таємна дитина"! 

П'ять років тому одна випадкова ніч з незнайомцем завершилась двома смужками на тесті. А тепер я впізнала батька своєї дитини у конкуренті, який має на меті розвалити мій невеличкий бізнес...

— Ви власник цього закладу? — якимось не своїм голосом запитала я. І подумала про свою доньку, яка зовсім близько зайнята своїми дитячими справами і не здогадується навіть, що я зараз розмовляю з її батьком.
— Так, я власник мережі ресторанів, — сказав він, відвертаючись від мене і продовжуючи свій шлях. — І я точно знаю, як зробити це місце успішним. Я не дилетант.
— Вам усе одно не вдасться виселити мене звідси! — вигукнула я йому вслід. — Хочете воювати? То я буду воювати з вами!..

Додавайте книгу "Зведені. Тільки ( не) ти" у бібліотеку і ставте їй сердечко, щоб не загубити її і дізнатися, що буде далі!

Якщо ви ще не зареєстровані на Букнет, то не зможете зберегти цю історію, для цього потрібно зареєструватися, це безкоштовно і швидко робиться за допомогою Фейсбук, Гугл або електронної пошти.