12. Михайло. Бажання помсти

Ні, ця клята дівка мені зовсім не подобається! Он що значить вона про мене думає? Та пішла вона… 

Я був дуже злий, коли зайшов до кімнати. Спробував холодний душ, але він мене не дуже переключив. 

Треба вигнати їх з цього дому за будь-яку ціну! Теж мені придумали, ще щось казати про мої причини жити з батьком! Хоча, кожен міряє по собі і це тільки більше доводить їхні справжні наміри!

Треба щось придумати… Як же можна їх прогнати? Що може відштовхнути їх від батька достатньо сильно? 

Може, дати якусь псевдозраду? Якщо я щось підлаштую, може Тетяна матиме якусь гордість і піде? Я вирішив, що можна подумати в цьому напрямку. 

Але все ж не знав, що саме придумати. Треба було якось залізти в листування Тетяни. Ніби в неї був ноутбук…

***

Сьогодні в мене мали бути перегони до всього, тож на вечерю було краще спуститися, щоб батько не запер мене вдома. Хоча спускатись до Тетяни я не хотів, вона дуже дратувала мене. Але кажуть, помста — страва, яка подається холодною. Тож мені все ж треба було вдавати, що я змирився. 

Та коли я вже виходив з кімнати, то зіштовхнувся з Софією. 

 — Твій тато тебе кличе вечеряти, — сказала вона швидко.

І чомусь почервоніла. Певно, згадала те, що бачила. Це чомусь викликало у мене на обличчі усмішку.

 — Ну, значить піду повечеряю. Бо на ніч у мене великі плани. Сили не завадять, — сказав я, уважно дивлячись на неї. 

 — Їдеш кататись на мотоциклі? — запитала Софія. 

 — Так, сьогодні перегони, — я кивнув, так і не відводячи від неї погляду. Все ж було в Софії щось таке магнетичне, що притягувало мене, не дивлячись ні на що.

 — Тоді бажаю удачі, — вона несміливо усміхнулась. 

— Хочеш поїхати зі мною? — не те щоб я це планував. Але мені хотілось її вразити. Може, тому що мене бісив той викладач, не знаю. Не хотілось, щоб вона з ним і далі фліртувала, щоб дивилась на нього. Хай краще дивиться на мене. — Ну, дивитись, не брати участь. 

 — Можна, — кивнула вона. — Ніколи не бачила перегонів вживу. 

— Але батькам ні слова, ясно? — запитав я неголосно. — Ми вночі втечемо.

 — Добре, — вона виглядала заінтригованою. — Коли мені бути готовою?

— Старт о першій, тож ми маємо виїхати з дому трохи заздалегідь, щоб доїхати до місця. Десь опів на першу. Хвилин за десять доїдемо по порожнім дорогам, — продовжив я так само тихо. — Вночі прохолодно, вдягни джинси.  

 — Зрозуміла, — кивнула вона. — Отже, о пів на першу на подвір’ї?

— Так, давай так, ходімо вниз, щоб вони нічого не запідозрили…

***

Вечеря пройшла відносно спокійно. Я не наривався, бо не хотів якихось штрафних санкцій на сьогодні. Тому дуже здивувався, коли після неї батько сказав.

— Михайло, ходімо до кабінету, мені треба з тобою поговорити. 

— Добре, — сказав я не дуже охоче. 

Ми з батьком залишили Софію і її матір на кухні, а самі пройшли нагору, до його кабінету. Коли двері за нами зачинились, батько сказав: 

— У тебе незабаром має бути практика, ти ж підеш у нашу фірму,, правда? 

— Ти ж розумієш, що юрист з мене кхм…— я старався підібрати слова, щоб не посваритись. Мені сьогодні треба ще було втекти якось. —  Ну так собі, це якщо не сказати гірше?

— Головне, щоб було бажання працювати, а досвід прийде, — сказав батько. — У нас тепер в родині цілих два юристи, Софія теж вчиться по цій спеціальності, то який сенс брати людей зі сторони, які можуть бути нечесні на руку, зливати конфіденційну інформацію тощо. Якщо ж це представник нашої родини — він буде битися за компанію і відстоювати її інтереси, як власні!  Ти можеш з часом очолити фірму, а Софія стане твоєю правою рукою…

— У мене немає бажання бути юристом, чи керувати фірмою. Ти це прекрасно знаєш, — я все ж насупився. Задовбало, що він знову і знову грав в ці ігри зі спадком.

— Добре, тоді чим ти взагалі збираєшся займатись у житті? Тобі вже двадцять років, позаду час, коли в голові були одні розваги, твої ровесники успішно працюють і заробляють гроші. Не хочеш бути юристом, можеш зайнятися продажами… Чи освоїти ай-ті…

— Я подумаю, — видавив я з себе.

— Сподіваюся, ти дійсно подумаєш добре головою і прийдеш на практику до мене. Інакше доведеться обмежити тебе в коштах, а може, навіть, забрати на якийсь час твій мотоцикл…