4. Михайло. "Всі чоловіки такі"

Мене дістало все це. Значить, так він вчиняє? Просто взяти і поставити мене перед фактом?

А я навіть до мами піти з цим не можу. Їй не можна це знати. Якщо дізнається, у неї знову може статись якийсь епізод.

Бляха, ну чому все так? 

Я приїхав додому максимально швидко. Хотілось якось накапостити цим новим "співмешканцям". Батько хитро вчинив, зовсім мене не попередивши, спеціально, щоб я не підготувався. 

А я візьму і зʼїду! А що, нащо мені стирчати з ними?!

Я зайшов до кімнати і навіть вже почав діставати сумку, аж раптом подумав: чого це бляха зʼїжджати маю я? 

Треба вигнати тих двох. Та її мамаша, яка хоче батьківські гроші, не отримає ні копійки. Та батько потім буде ще мені вдячний. 

Треба дізнатись про неї побільше і знайти компромат. Може, в неї взагалі є ще якийсь мужик? Було б непогано. Ну, батько засмутиться, але принаймні я вижену їх. 

Врешті-решт я дійсно трохи заспокоївся. Помста — страва, яку подають холодною. За те, що вони всі зробили з моєю матірʼю, я зобовʼязаний помститися…

***

Коли вони приїхали, я все ж вирішив зачаїтись. Але батько і тут мене викликав.

— Михайло, спускайся, допоможи з речами! — вигукнув він з першого поверху будинку.

Я підтис губи і пішов вниз. Треба було поводитись більш-менш нормально, поки я не придумаю план. Не хотілось, щоб батько раніше часу забрав в мене кишенькові або змусив приходити додому рано, він міг щось таке вчудити. 

Чемоданів у цієї парочки було  небагато, схоже, вони досить бідні. Тетяна точно полювала за багатством мого батька.

Не те що моя мати. Вона пройшла з ним все, від зйомної кімнати і до того, що він зараз має. А він отак з нею вчинив… 

— Я візьму чемодани Тетяни, а ти візьми Софіїні і віднеси до гостьової спальні біля своєї. Заодно покажи її Софії, — сказав батько. 

Тепер до мене дійшло чому останні три дні наша прибиральниця буквально вилизувала будинок. До того вона приходила двічі на тиждень, а це три дні підряд. Батько хотів справити враження на цю Тетяну. Вона мені одразу не сподобалась. Надто правильна на вигляд, а в душі, певно, вже мріє, як виселить мене з мого дому і буде тут господарювати зі своєю донькою. 

— Ну показуй, де твої пожитки, — хмикнув я до Софії. 

 — Оце, — вона показала на невелику валізу. Ще одна сумка була перекинута в неї через плече.  Оце й усі манатки, не густо. 

Я взяв валізу і пішов до сходів.

— Ходімо, — кинув їй коротко, не обертаючись.

Коли ми пройшли нагору, я відчинив двері біля моєї кімнати. 

— Це раніше була гостьова спальня. Тепер буде твоя, — я поставив чемодан посередині кімнати. 

— Дякую, — сказала Софія сухо. 

— Будь ласка, — відповів їй в тон. 

— Якщо ти думаєш, що я дуже рада цьому переїзду, то це не так, — раптом сказала вона. 

— Так їдь назад… І матір свою прихопи, — я ледь насупився. — Батько все одно її не кохає. Він тільки мою маму кохав. 

 На її щоках виступили червоні плями:

 — Звідки ти знаєш, що у твого батька в голові?

— Всі чоловіки такі, — я знизав плечима. — Я теж чоловік, — я подався вперед і торкнувся кінчиками пальців її кучерів. — Просто вона красива. Зручно мати біля себе красиву жінку, яку можна мати в ліжку в будь-який момент. Це просто інстинкт. 

Вона різко відсторонилась.

 — Моя мама не така! У них все серйозно, інакше б вона не переїхала сюди!  І так, я співчуваю твоїй мамі, але після розлучення життя не закінчується. Вона може зустріти якогось іншого чоловіка, і все в неї буде добре! 

— Яка "не така"? — хмикнув я. — Не хотіла жити в хороших умовах і дати щось тобі? Може, вона заради тебе це робить взагалі. От тільки я з цим не змирюсь, так і знай. Ви ні копійки не отримаєте, як би не старались!

 — А мені й не треба ваші гроші, — наїжачилась вона. — Я збираюся сама заробляти собі на життя, знайду роботу і з’їду від вас!