29. Марина

Давид підвіз мене додому і делікатно натякнув, щоб зайти в гості під приводом допомогти зібрати решту речей, які треба буде завезти завтра Макару. Я ввімкнула режим дурочки і проігнорувала. Нічого особливо важкого не потрібно було, і сама якось впораюся. Тим паче мені дали зелене світло на таксі. Буду просто брати його частіше, ніж планувала.

Ввечері я була втомленою. Мене завжди лікарні виснажували, і цей випадок не став винятком. Я довго стояла під душем, намагаючись змити з себе запах ліків.

Пізніше написала Макару:

«Як ти? Що привезти завтра?»

Відповідь прийшла швидко:

«Ок. Нічого не треба.»

Коротко і по-макаровськи. Я лише зітхнула і відклала телефон.

А через пів години зателефонувала Олена.

— Марино, як ти? — одразу запитала вона.

— Нормально. Втомлена трохи.

— Ти ж майже увесь день там була… Дякую тобі. Справді.

Я не знала, що відповісти. Просто кивнула, хоча вона цього не бачила.

— Я з лікарем поговорила, — продовжила Олена. — Каже, що все стабільно. Але якщо тобі важко їздити туди кожен день — скажи. Я щось придумаю.

— Не треба, — швидко відповіла я. — Я врораюсь. Мені не важко.

— Добре. Але якщо щось знадобиться — одразу дзвони. І… бережи себе теж. — промовила вона наостанок.

Після розмови я лягла на ліжко і майже одразу заснула. Завтра знову лікарня. Знову Макар. Але обіцянку треба виконувати.

Наступного ранку я встала дуже рано. Треба було з’їздити на базар, купити все для бульйону, а потім повернутися додому. Школу сьогодні вирішила пропустити. Нічого нового я там не почую, а час краще витратити з користю.

Швидко поставила бульйон, перекрутила м’ясо на фарш і вже збиралася смажити котлети, коли на телефон прийшло повідомлення від Артема.

«Чому тебе немає?»

Я скривилася. Тільки зараз згадала, що він хотів після школи пройтися. Вийшло незручно і я вирішила коротко пояснити ситуацію:

«Вибач. Змушена потурбуватися про родича в лікарні. Не змогла прийти.»

При слові «родич» мені стало трохи дивно, хоча технічно Макар і справді тепер мій зведений брат. 

Артем відповів швидко:

«Зрозумів. Нічого страшного. Як щось — пиши.»

Я відклала телефон і повернулася до плити. Потрібно було готувати, навіть якщо Макар знову скаже, що йому нічого не треба.

Коли бульйон був готовий, я ще досмажила котлети і зробили картопляне пюре. Хотіла завезти все тепленьким. Зібрала в термос і контейнери, викликала таксі й поїхала до лікарні.

У палаті Макар сидів напівсидячи, підпершись подушками. Виглядав краще, ніж учора, але все одно блідий.

— Привіт, — сказала я, заходячи.

Він лише кивнув, дивлячись на пакети в моїх руках.

Я поставила все на тумбочку, відкрила термос і контейнери. Пахло смачно, принаймні мені так здавалося.

— Бульйон, котлети і пюре, — пояснила я. — Ще гарячі.

Макар подивився на їжу… і скривився, а я завмерла.

— Серйозно? — тихо запитала я.

Він знизав плечима і злегка відвернувся.

— Не голодний.

— Макаре, — сказала я вже спокійніше, ніж очікувала від себе. — Я прокинулася з самого ранку, з’їздила на базар, скупилася. Старалася, готувала не для того, щоб ти тут носом крутив. Так що їж і не викаблучуйся.

Мені здалося, що навіть чоловіки, які лежали з ним у палаті, на секунду замовкли.

Він мовчки глянув на мене і важко зітхнув.

— Добре. Давай сюди.

Я мовчки налила бульйон у миску і простягнула йому. Він узяв, обережно сьорбнув і знову скривився, але вже слабше.

— Гарячий.

— Так і задумано.

Він тихо хмикнув і почав їсти. Повільно, неохоче, але їв.

А я сіла на стілець і відчула, що ще трохи — і вибухну від злості. Мабуть, так би й сталося, якби я не вийшла в коридор на пошуки лікаря.

Лікар виявився людиною розумною. Діалог пройшов спокійно. Він уважно вислухав, заспокоїв, що стан стабільний, і дав список препаратів, які треба було докупити додатково. Я подякувала й взяла цей папірець з надією, що в аптеці, на відміну від мене, все зрозуміють, і повернулася в палату.

Макар уже майже доїв бульйон і тепер повільно копирсався в пюре.

— Ну що, лікар сказав, що я помру? — буркнув він, не піднімаючи очей.

— Ні. Сказав, що ти просто впертий ідіот, якому пощастило, що його вчасно притягли.

✨ Дякую, що читаєте!

Візуал до цього розділу ви можете побачити в нашому телеграм-каналі. Приєднуйтесь!❤️❤️❤️

https://t.me/my_stories_world 

(клікабельне посилання можна знайти в блозі)