Глава 8

Я перервала поцілунок, проте не віддалялася і залишалася у його обіймах. На одному диханні прошепотіла прямо в обличчя своєму спокуснику:

– Ти надто квапиш події. 

Хлопець одразу забрав руку, яка майже досягла пікантного місця та обома долонями доторкнувшись до мого плеча,  пригорнув до себе:

-    Вибач, не стримався. Ти просто дуже гарна.

Ще б пак. Ти тільки б знав скільки я щомісяця витрачаю на салон краси, то не вживав би слово просто. Це дуже не просто. Та за такі гроші й мавпа із зоопарку сяятиме як зірка. Завжди вважала – немає некрасивих жінок, є просто не доглянуті. Зайвий раз це підтверджують дива пластичної хірургії, я сама хоч  і не зверталася туди, але у моєї подруги результат на обличчі, а якщо бути чесним, то на її бюсті. Мені подобалося перебувати у товаристві Влада, але порожній шлунок не давав про себе забути. Цьому хлопцю настав час оплачувати мої поцілунки. Не вагаючись, запропонувала:

– Може поїдемо десь повечеряємо? І не хвилюйся пропоную це тому, що голодна, а не тому, що хочу, щоб ти оплатив вечерю. За себе заплачу сама.

Його погляд став суворим, обличчя трохи зблідло, а моє тіло звільнилося від чоловічих рук. Здається, він образився:

– Ти досі сердишся за моє хибне припущення про тебе? Не злись, я ж вибачився. Тепер ти моя дівчина, тож платити за все буду я і це не обговорюється. Тоді, в ресторані, ти вперше і востаннє принизила мене тими грішми.

Це саме те, що мені хотілося почути, тому не заперечувала. Ми піднялися з дивану та вирушили до виходу. Тримаючись за руки, йшли безлюдними коридорами. Напевно його не турбувало, що хтось міг затриматися після роботи й помітити нас, або навіть не розглядав таку можливість. Влад запросив мене у ресторан, де відбулося наше знайомство, ми навіть сіли за той самий стіл. Швидко зробили замовлення  та стали чекати на нього. Хлопець не зводив з мене погляду і якось загадково посміхнувся:

– Якщо ти тепер моя дівчина, то хочу мати твій номер телефону. Мені соромно зізнатися, але ті цифри, які ти написала на склі мого авто, я витер, так і не переписавши до свого мобільного.

От покидьок. Дарма старалася його зачарувати, все одно знехтував моєю увагою. Цікаво, де я дала маху? Вирішила обережно вивідати інформацію:

– Чому, я тобі не сподобалася?

– Дуже сподобалася, і навіть зачепила струну у моєму серці, але я вважав тебе утриманкою, тому і не телефонував тобі.

Отже, зі мною справжньою він не бажає зустрічатися. Це викликало у мені лють. Невже йому шкода подарунків за мою увагу до нього? Виникло нестримне бажання підкорити Влада так, щоб сам ладен віддати мені все своє майно.

– А ти вже перебував у таких стосунках?

– Так і вони не принесли мені щастя. Коли тебе використовують, бачать у тобі тільки мішок з грішми, то це не дуже приємно. Розумієш, мені хотілося б відчути душевне єднання, опору і підтримку, не хвилюватися, що кохана людина завдасть удару у спину, а з такими жінками це неможливо. Дівчина належатиме тому, хто готовий більше витрачати на неї. Мені набридло почуватися використаним.

Вперше почула про себе з такого боку. Здається Влад, або останній романтик на планеті, який вірить у щирість почуттів, або надто скупий, щоб витрачати кошти на свою дівчину. Я, на відміну від нього, була реалісткою, проте  зізнаватися у цьому не збиралася, лише легенько натякнула на свою точку зору:

– Дивно, я завжди вважала такі стосунки взаємовигідним бартером. 

Несподівано хлопець спалахнув люттю:

– Знаєш, як називаються жінки які продають своє тіло? – не чекаючи моєї відповіді різко випалив,  – хвойди.

Було образливо, не вважала себе хвойдою. Просто це мій стиль життя і я не знаю іншої моделі стосунків з протилежною статтю. Не бачила нічого поганого у тому, щоб чоловік матеріально забезпечував свою дівчину. Приваблива зовнішність, одяг та струнке тіло коштують гроші, а якщо їх заробляти на роботі, то коли ж приділяти час собі? Сумніваюся, що хлопцям сподобається вічно втомлена та незадоволена життям дівчина. Свої міркування залишила при собі, Влад ще не готовий їх почути.

Зрештою ми смачно повечеряли та обмінялися номерами телефонів. Вийшовши з ресторану, попрямували до своїх машин. На паркуванні опинилася у його міцних обіймах, а мої губи накрили палкими поцілунками. Щось дивне відбувалося зі мною. Мені подобалися його дотики, здається я навіть насолоджувалася процесом. Він продовжував спокушати:

– Давай я відвезу тебе додому?

Відчувала надто тонку ниточку, яка утворилася між нами. Влад був не з тих чоловіків, що мої попередні покровителі з яким все зрозуміло, або принаймні намагався не видаватися таким. З ним я змушена грати роль розсудливої дівчини, тому вирішила відмовитися:

– Не варто, завтра ж на роботу, не хочу знову їхати на таксі.

– Я можу тебе і вранці привезти.

Розуміла до чого він хилить, але одна оплачена вечеря ще не варта того, щоб я дарувала свою увагу. Засміялася у відповідь:

— Станеш моїм персональним таксистом? Не можу тебе так експлуатувати.

Нарешті ми попрощалися і я поїхала додому на своєму улюбленому ніссані. Опинившись у квартирі перебувала у якомусь дивному стані. Покращився настрій від того, що уловила на собі аромат парфумів Влада, його образ і досі стоїть перед очима, а думки повністю належали моєму хлопцю. Саме так, хлопцю, покровителем я його назвати не могла. Здивувало, що через годину Влад зателефонував мені, дізнатися як  я доїхала. А що зі мною могло статися? Хіба це причина, щоб телефонувати? Вляглася у ліжко й отримала його смс з побажанням солодких снів і смайлик з сердечками. Серйозно? І цим він збирається мене підкорювати? Краще б діаманти надіслав, чи сумочку з останньої колекції Прада. Хоча, якщо бути чесною з собою, таке мені сподобалося. Вперше хтось турбувався про мене, чи принаймні намагався вдавати це. Відправила якийсь мімішний смайлик у відповідь та звернувшись калачиком незабаром заснула.