Глава 6

Сукня обов'язково з відкритими плечима, а парфуми обов'язково з ароматом троянд, Гордон божеволіє від цього запаху, тому наносимо крапельку на витончену шийку та зап'ястя. Сумочка в тон сукні, губи фарбувати не стала, їх грайливо кусатиму. Зводити з розуму колишнього потрібно за всіма правилами. Це справжнісінька спецоперація. Я вже мовчу про те, що у мене є в сумочці – предмети необхідності на всі випадки життя, м'яко кажучи. Чи нервую я? Трохи. Від нетерпіння. Тому що вже хочу швидше побачити вираз його очей, хочу, щоб там позначилося захоплення та бажання. Рішучий намір твого хлопця добитися твоєї ласки, відкриває в дівчині невичерпне джерело наснаги та віри у власні сили. Чоловіки так само вміють нас мотивувати, якщо це розумні хлопці. Гордо задерши носик і смикнувши плічком, заради них, ми можемо з рівним успіхом захистити дисертацію, створити бомбічний салат, поступитися йому половиною своєї шафи і зробити комплімент його мамі. …Щодо останнього у випадку з Гордоном я дуже сумніваюся, але хто знає, може заради кохання я навіть здатна видресирувати чудовисько.

Телефон пискнув повідомленням. Чекає знизу. Ох, божечки!

— Ну, як я виглядаю? — кидаю погляд у дзеркало та на Марту.

— Візьми для нього заспокійливе, — хмикає подруга. — Просто блиск! За тебе повинні битися голлівудські хлопці, а не наш бос із айтішником. Ешлі, ти зірка, повір мені! …Дай я тебе сфоткаю. Хочеш потім викладемо твою фотку в тіндері, подивимося, скільки жеребців на тебе клюне. Вони обіцятимуть тобі золоті гори, а ти їх відшиватимеш, це весело.

— Ніякого тіндера! Мені й так не нудно! Тим більше, породисте лошатко у мене вже є. Побажай мені удачі!

Виходжу з дому неквапом та з почуттям власної гідності. Ти дивишся, Горді? Насолоджуйся картинкою. Маленька тендітна хижачка, почуття якої ти зачепив, вже давно нагострила свої кігтики. М-м-м, мій лицар навіть вискочив з машини, щоб відчинити мені дверцята. Вихований хлопчик з гарними манерами. Ох, так і хочеться засадити шпильку, язик свербить кинути щось таке, а в очах напевно скачуть лукаві іскорки. Я готова, а ти? Сподіваюся, ти не заснеш після нашого побачення.

— Привіт, — лагідно усміхаюся, спіймавши погляд його оксамитових очей, і затримавшись поруч із ним, обережно торкаюся його зчесаної вилиці та підбитого ока. — Бідолаха. Болить? — Я дійсно йому щиро співчуваю, вигляд у нього ще той, доведеться тиждень у чорних окулярах ходити. — А все через мене. Хоча, якщо подивитися з іншого боку, я тут взагалі ні до чого, це все карма. Мабуть, вона в тебе на довгих ногах, швидко наздогнала.

— Як знати, — усміхається Гордон. – Або просто доля грає на моїй стороні. Ось бачиш, ти вже йдеш зі мною на побачення, і хто знає, що буде за тиждень.

— М-м-м, які ми оптимісти!

— Чудово виглядаєш, Ешлі, очей не відірвати, дуже смачно. Шкода, що ти у нас зовсім не безстрашна дівчина і не любиш ризикувати, — зітхає Гордон. Хитрун, намагається взяти мене «на слабо». — А могли б прямо зараз рвонути до Вегаса і розписатися.

— І не мрій, що я так швидко здамся, красеню. Я не ризикована, я розумна, тому розтягуватиму задоволення, — граціозно сідаю на сидіння, починаю посилено кліпати, зупиняючи спробу Гордона зачинити дверцята. — От дідько, мабуть, вія потрапила в око. Можеш подивитись?

Гордон нахиляється до мене ближче, намагаючись побачити, що мені потрапило в те око, торкається мого обличчя, періодично його погляд падає вниз і губиться в моєму декольте, адже недаремно я одягла саме цю сукню. Він відчуває запах моїх парфумів, і по його важкому диханні я розумію, що мій кавалер починає втрачати контроль. Недобре так знущатися з хлопця, але він заслужив.

— Гордоне, у тебе що астма, ти так дивно дихаєш?

— Просто мені попалася дуже підступна та мстива жінка. Більше нічого не заважає? Все нормально? …Хочеться накинутися на тебе і отримати всі бонуси, які мені світять, одним махом, — ховає своє нетерпіння за гарчанням розбудженого самця і грюкає дверцятами.

— Все ніяк не збагну, де ти так встиг здичавіти, вночі на мене накинувся, зараз ледве стримався. Може, з тобою і на побачення тепер небезпечно ходити? — дивлюся, як він рішуче рушає з місця. — Скажеш, куди ми їдемо?

— В одне прекрасне та затишне місце, ти оціниш. Можу натякнути. Там, де ми вперше познайомились. Це, звичайно, сталося не в цьому місті, але…

— Пляж, — видихаю, не давши йому договорити. Закусивши губу, намагаюся стримати усмішку. Так і знала, все ж таки я встигла його добре вивчити. — Як романтично. І логічно, відвезти мене туди, де спалахнули наші почуття. Раптом спливуть спогади, так, Горді? А пам'ятаєш, як за місяць після знайомства ми зробили з тобою однакове тату «я тебе кохаю» на плечі? Так ось я його звела і зробила інше, в місці, про яке знаю тільки я. Ну і ти колись знав, — після цих моїх слів машина сіпнулася разом із Гордоном. Засопів, стиснувши міцніше кермо, сто відсотків підбирає слова.

— Анонс інтригує. Я пам'ятаю кожен куточок твого тіла, скалко. Упевнений, що оціню новий малюнок, — дивіться, які ми самовпевнені. А тобі ще ніхто не покаже!

Гордону пощастило, що вечір видався дуже тихим та ніжним. Хвилі ласкаво про щось шепочуться з берегом, небо на горизонті забарвлене в інтимні тони, а на дерев'яному помості нас чекає накритий столик. Не знаю чому, але я розхвилювалася, мабуть, спогади справді накотили.

— Безлюдний пляж, м'який вечір, твої улюблені страви, — Гордон відсунув для мене стілець. — Все для тебе, королево.

— Як ти солодко співаєш.

— Хочу бути хорошим та отримати бонус. Адже, як я зрозумів, поцілунки будуть роздавати за хорошу поведінку, — не зводить з мене очей, за усмішкою джентльмена, який нібито просто дуріє, насправді прихована шалена впертість, Гордон не на жарт вирішив досягти свого. І мене це збуджує. Мабуть близькість моря діє в поєднанні з цим нелюдом.

— Не зовсім, — кокетливо смикаю плічками. — Ця система бонусів має складну схему нарахування. Вони будуть щоденними, які прямо залежатимуть від нашого з тобою взаєморозуміння і їх перелік дуже різноманітний, крім сексу, звичайно. Ну, наприклад, візьмемо дві крайності: погляд на прощання, як дуже невдалий день і… скажімо масаж, як чудовий день у всіх сенсах.