Глава 3

Ешлі

Як же мені паршиво! Не хочу прокидатися, світ якось сьогодні і без мене впорається. Голова гуде, наче прощальний гудок пароплава, у роті посуха, присипана гірким попелом, у животі вузол, у грудях ком нервів, а винна у всьому лише одна людина. Клятий Гордон Форестер, мій особистий армагеддон, який приперся за тисячу кілометрів, щоб отруїти моє життя, бо він інакше не вміє, у нього місія така. Господи, от би згадати, як дісталася додому! У пам'яті спливають суцільні уривки. Збігала одна на дружнє побачення і знов невдало. Або з хлопцями щось не так, або я ходяча катастрофа.

Перевертаюсь, розплющую очі і… миттєво холодію. Це не моя квартира! Триндець, повний та капітальний триндець! Починаю дихати та обережно оглядаюся, прислухаючись до звуків. …Дідько! На мені чоловіча футболка! Навіть не знаю чи варто радіти, що труси на місці. Хтось мене роздягнув, напнув свою розтягнуту домашню футболку і поклав у ліжко. Невже я переночувала у Тіма? Ні, цього не може бути! Чому я нічого не пам'ятаю? …Завмираю, обліплена натовпом крижаних мурашок, дивлячись як повільно відчиняються двері. …Сцена із фільму жахів.

— А-а-а-а-а! — кричу щосили, побачивши це обличчя. — Ні, ні, ні! — Схоплююся і кидаюся прямо на нього. Не знаю, що я хотіла зробити, чи то двинути йому в щелепу, чи то проскочити повз і вирватися з халупи цього чудовиська, але Гордон раптом спритно спіймав мене своїми лапами і скрутив, повернувши до себе спиною, видно, щоб не покусала. Притиснув так, ледве можу дихати!

— Відпусти! Тобі ж гірше буде! То ти ще й маніяк! Людей викрадаєш! Так і знала, що ти відбитий на всю голову! — Шиплю, звиваюся, сіпаюся і люто гарчу.

— А на мою думку, це ти божевільна. Ешлі, припини смикатися! Давай поговоримо!

— Нам більше нема про що з тобою розмовляти! Відпусти! Я на тебе в поліції заявлю!

— Ти цього не зробиш. Я тебе знаю, — у нього ще вистачає нахабства посміхатися.

— Ні, не знаєш! Ти мене не знаєш, паршивцю! Я стала злою, безсердечною і дуже небезпечною!

— О, це якраз помітно. І я тебе не викрадав, ти сама заснула у моїй машині. Навпаки, я виявив турботу, захистив тебе від необдуманого вчинку та сумнівної пригоди. Привіз до себе і ніжно уклав спатоньки. Досить дряпатися!

— Яке тобі діло до моїх пригод, козел? Я вільна жінка і живу так, як мені заманеться! Тебе забула спитати! Мабуть, за ці три роки купу дівчат уклав з ніжністю? — мало того, що ситуація ідіотська, так ще й зло бере, що я фізично слабша за нього.

— Ешлі, ти змушуєш мене піти на крайні заходи. Я пропонував тобі варіант, але ти обрала жорсткий сценарій, — чимось стягує мені зап'ястя, тягне до ліжка, кидає мене на нього і прив'язує за ногу до бильця. Точно сказився!

…Витріщаюся на колишнього великими очима, навіть забувши якими звуками потрібно виплескувати обурення. Не те, щоб мені було страшно, навіть моя злість на якийсь час захлинулась. Я в розгубленому шоці, м’яко кажучи.

— Гордоне, скажи, ти збожеволів? Що це за еротичні фантазії? — лежу на спині зі зв'язаними ззаду руками, волосся розсипалося на простирадлі, футболка задерлася, оголивши мої стегна, а ще й очі у мого колишнього підозріло заблищали, так само, коли ми вперше зайнялися з ним любов'ю в наметі. — Можеш слину не ковтати, я не налаштована на подібну романтику. Адже тобі коли-небудь доведеться мене розв'язати і тоді у тебе буде два варіанти: встигнути змитися до своєї матусі або накладати шви на свою роздерту пику.

— У гніві ти теж прекрасна, — хмикає він, сідає поруч і хапає за щиколотку мою другу ногу. Ех, треба було зловчитися і зарядити п'ятою прямо в ніс. — Давай ти мене все-таки вислухаєш.

— Наче у мене є вибір, чортів псих!

— Тоді слухай, фуріє оката. Емоції завжди були твоїм слабким місцем, Ешлі. І постарайся не перебивати! — Давить інтонацією, помітивши, що я знову зібралася вибухнути з приводу слабкого місця. — Я приїхав з Бостона заради тебе, бо щиро вірю, що ми з тобою тоді дарма розсталися. Ешлі, у мене залишилися почуття до тебе, і я хочу ризикнути відновити наші стосунки.

У мене немає сил слухати його маячню! Запропонував би він коротку інтрижку я б і те легше зреагувала, хоча це теж повна нісенітниця. Не витримую і починаю завивати та давитись істеричним сміхом.

— Горді, тобі треба до психолога! У тебе якась дитяча травма, що й не дивно з такою мамою! Дивлячись на мене, хіба можна сказати, що я люблю наступати на старі граблі? Хлопче, протри нарешті очі, я не мрію про другий шанс з тобою, тому що ти змусив мене плакати в день нашого весілля. А таке не забувається, любчику! Немає в тебе почуттів, ти себе обманюєш! Знайди собі дівчину та відчепися вже від мене!

— Визнаю, я вчинив як недоумок, дозволив моїй матері налаштувати мене проти тебе, дав слабину, психанув. Ешлі, але хіба почуття, які ось уже три роки сидять скалкою в грудях, не заслуговують на другий шанс? Ми можемо хоча б спробувати.

— Мені не потрібен такий загальмований хлопець, який доходив до потрібної кондиції цілих три роки. Ти мене зрадив, Гордоне, мене, наші почуття та все, що у нас було. Тепер я шукатиму собі чоловіка, у якого не мама замість внутрішнього стрижня, а справжній чоловічий характер! Я на тебе дуже ображена, Гордоне Форестер, щоб давати минулому другий шанс, - починала на високих нотах, а закінчила пошепки під пильним поглядом карих очей.

— Судячи з твоїх слів, я безхребетна бездушна сволота, до якої ти крім огиди нічого не відчуваєш? – примружився Гордон. Вже щось задумав.

— Напевно. Так і є, нічого не відчуваю, — нервово ковтаю, бо цей пройдисвіт нахилився нижче, ніби зібрався мене поцілувати.

— А якщо я тобі не вірю? Ображена дівчина вже щось відчуває, байдужою тебе ніяк не назвеш. Хочеш парі? Я виведу тебе на потрібні емоції і ти зізнаєшся, що теж все ще в мене закохана?

— Ого, на що посперечаємось? На мільйон? Тому що ти точно продуєш, Форестер! Доведеться зателефонувати твоїй мамі і розповісти, де і як пустує її хлопчик. Вона тебе швидко втихомирить, — хотілося прошипіти ці слова йому в обличчя, але з мого горла вирвався тільки слабенький тремтячий голосок, розхвилювалася, мої губи явно його наступна мета.