Зустріч з Музою

Зникнення

Після повернення до в’язниці Естер охопило таке сильне збудження, що її не можна було залишати без нагляду ні на хвилину. Вона могла накласти на себе руки або ж, у нападі божевілля, заподіяти шкоду своєму нещасному немовляті. І це не дивно! Адже коли вона працювала над справою, здатною змінити хід історії, керівники великих корпорацій увірвалися і заявили їй, якщо її патент буде реалізовано, то будь-якої миті настигне смерть. Заради власної безпеки вона на колінах благала уряд врятувати її від цієї небезпеки.

— Добре! — вигукнув президент Землі після довгих перемовин. — Я гарантую вам безпеку, але в обмін ви повинні передати нам свій винахід і зникнути.

— Домовились... — важко зітхнула Естерн. Їй було нелегко зректися звання доктора фізичних наук, але життя виявилось дорожчим.

Після п’яти років ув’язнення її знову розділяють лазерні грати, до яких неможливо доторкнутися. Але цього разу вона не просто втрачає частину життя — її мають таємно замінити роботом під час публічної страти на електричному стільці. Весь світ побачить на екранах, як помирає Естер Джейн.

Дванадцята година. У камері тортур — гнітюча, зціпеніла тиша. Страх пройняв усіх працівників. Ще б пак! Їм треба виконати все бездоганно — інакше злетять голови. Особливо якщо помре винахідниця.

Ривчастий подих. Руки скуто. Апарат дзижчить, мов розлючена оса.

І ось — момент істини...

— Смерть піплам!!! — під моторошне гасло вриваються роботи й відкривають вогонь із лазерної зброї по людям. Усі загинули, крім жінки.

— Родріго? — вигукнула вона, коли зрозуміла, що її схопила залізяка.

— Якщо я не він, то поцілуй мене в металевий зад! — роздратовано буркнув той, ображений, що вона не впізнала старого друга.

— Що ти робиш?

— У нас роболюція. Ми не стерпимо більше приниження своїх прав.

— Я що, полонена? — злякалась Естер.

— Нє, — спокійно відповів він. — Я вирішив трохи по-геройствувати. А ти хіба не рада? — Родріго затягнувся кубинською сигарою.

Після цих слів очі дівчини завібрували — це був дзвінок Герберта. Вона кілька раз кліпнула, перед нею з’явилась голограма.

— Де ви? Я вже чекаю біля рогу Волл-стріт і П’ятої авеню! — гарячково пролунав голос хлопця.

— Не сси, — іронічно відповів Родріго. — Я її доставлю, як курочку з KFC, без пригод.

— Чекаю, — суворо відповів поліцейський.

Діставшись до пункту призначення, робот обійняв Естер. Вона сіла в космічний шатл і вирушила до нової галактики, востаннє поглянувши на Землю, що вже зникала вдалині, мов згасаюча зоря в дзеркалі часу. Вона закрила очі. Для неї все скінчено, тепер вже земні справи більше не обходять її. Ніхто не буде погрожувати, нічого не прийдеться винаходити. Їй нічого не було потрібно, лише тиша й спокій. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше