Пролог

Мальовниче містечко, оточене ласкавими пагорбами, потонуло в сутінках. У затишному будинку на околиці горіло світло. Там, затишно влаштувавшись на ліжку, п'ятирічна Жасмін старанно виводила в зошиті перші літери алфавіту. Її рученята з нетерпінням чекали повернення батьків, щоб похвалитися їм своїми стараннями.

  Раптом у тиші ночі пролунав різкий звук гальм. Знайомий автомобіль батьків зупинився біля будинку. З нього вибігла мама, але замість радісної посмішки на її обличчі читався жах. За нею вийшов батько, схопив її за руку, різко повернув до себе і безжально вдарив по обличчю.

  Жасмін, приголомшена жахом, не могла й слова вимовити. Вона бачила, як її мама, ридаючи, виривається з його рук і тікає. Батько ж, не стримуючи гніву, кинув їй гнівні слова.

  Не тямлячи себе від страху, Жасмін вибігла з кімнати, щоб зустріти маму. Її мама, вся в сльозах, кинулася до неї, а в руках у дівчинки - зошит з прописами. Їх розмова була короткою, але сповненою хвилювання. Зошит випав з рук Жасмін і покотився по сходах.

  Дівчинка кинулася до своєї кімнати, зачинила двері і притулилася до них, б'ючися серцем. Через кілька секунд пролунав гучний постріл, за ним ще один.

  Життя Жасмін у цю жахливу ніч розділилося на "до" і "після". Вона втратила маму, залишившись напівсиротою. Цей трагічний досвід назавжди залишився в її пам'яті глибоким шрамом, змінивши її назавжди.