Зітерта особистість

Його погляд блукав по її тілу. Лише інколи очі підіймалися до обличчя. «Оце так дупка» подумки він оцінював кожен сантиметр тіла. Неначе на дівчині й взагалі не було строгої офісної спідниці та блакитної блузи. Фігура ну дуже приваблива, а ще й миленьке личко. А на додачу, це вона перша почала дивитися на нього, млосно кліпати очима, усміхатися куточком губ. Пестити тонкими пальцями краєчки чашки з кавою. Чоловік поправив краватку, що здавалося тисне на горло.

Звичайна ранкова кава в кав'ярні в будівлі офісного центру  закінчилася швидким перепихоном коло сміттєвих баків на задньому подвір'ї будівлі.

            Оце так ранок видався. Здається,  це вдалий початок робочого тижня. Ніхто й подумати не міг, що це стане ще й початком серйозних  стосунків з ноткою трагізму.

Не минуло й тижня від їхнього незвичного знайомства, як Кевін та Енні почали жити разом. Вже в перший же день Енні обережно склала речі Кевіна у шафі, викинула, ті, що їй не подобаються, щоб звільнити більше місця для своїх речей. За декілька днів в його квартирі все змінилося. На кухні все стало по іншому.  Ідеально чиста кухня, весь посуд відсортований і переміщений, все не на своїх звичних місцях. У ванній тепер повно її косметики та шампунів, гелів й іншого не зрозумілого для чоловіка. Так це все добре, але Кевіну не зручно. Він взагалі нічого не може знайти без Енні. Готує Енні не смачно й мало, але вона навідріз відмовляється, щоб щось купити, а тим паче щоб чоловік сам приготував. Тому бідолашний поки кохана не бачить їсть смачні сендвіч з тунцем або з копченою шинкою. На обідній перерві замовляє їжу в коробочках. Тобто локшину з овочами та м'ясом. Якусь дивакувату кашу від коханої, віддає вуличним котикам. Але ж то дрібниці, навіть не варто їй про це казати. Трохи незручностей, але в цілому ж все в нормі, чи не так?

            Кевін не зчувся як його вихідні почали розплановувати без його участі.

­­­­— Котику, ми завтра вранці поїдемо до моєї мами. Вона давно зве нас в гості.

— Завтра? Я завтра хотів виспатися. І ми ж з тобою говорили, що потрібно, нарешті, навести лад на балконі.

— Так, але я ж вже домовилася з мамою. А вранці від неї одразу поїдемо до Ікеа купимо килимки на підлогу для балкона.

— Тобто я у вихідні не висплюся? – Кевін вже звично закотив очі та зітхнув.

З батьками, а точніше з батьками Кевіна та мамою Енні, вони познайомилися майже одразу як почали зустрічатися. Мама Енні просила їх приїжджати майже кожні вихідні, бо бідній жінці самотньо. Вона б була не проти жити разом з ними. Але на щастя її донька не хотіла цього.  А ось в цю зустріч мама Енні, назвемо її Місис Прін, почала готуватися до якогось весілля, що буде навесні. Тобто вже за три місяці. І як виявилося, це весілля її донечки. Та бідолашна не знає точну дату, тому пропонує березень чи максимум початок квітня, аби не затягувати. Кевін не знав, що на це й казати. Він був цілком шокований.  Яке ще весілля про нього й мови не йшлося, а мама його дівчини вже й сукню собі купила і хоче аби всі гості були вбрані в щось блакитне. Та Кевін промовчав свердлячи поглядом Енні.

— Котику, не злись ти так. Мама просто постійно мене запитує коли ми вже нарешті одружимося. Мені набридло, тому я сказала, що навесні.

— Я не готовий ще одружуватися. А в цілому, ти ж не уточнювала весною якого року, так, що все в нормі. – Кевін обійняв якусь на диво напружену Енні. Їй явно не сподобалася його реакція.

      За місяць до весни Енні та Кевін сповістили рідних та друзів, що збираються одружитися. Час сплинув швидко як і минуло саме весілля. Можна б було очікувати пишне, дороге святкування, але ні. Все було по скромному. Лише рідні та декілька друзів. Енні була в білій короткій сукні, що ніяк не була схожа на весільну, таку можна й просто одягнути на прогулянку парком чи ще куди.  А Кевін був у білій футболці та чорних штанах. Зараз, це вже не диковина, коли наречені відмовляються від традиційного весільного вбрання. На фоні скромного весілля виділялася лише обручка нареченої зі справжнім діамантом на білому золоті. Для її чоловіка це коштувало майже як квартира за яку він й досі виплачував іпотеку. Та невже його дружина не варта такої краси? Звісно, варта.

     Після весілля у чоловіка почалося інше життя. Тепер він має офіційно свою маленьку родину. Тепер вони скрізь де тільки можуть ходять разом. Навіть, почали на роботі разом ходити на обідні перерви. Після роботи одразу додому більше ніяких п'ятничних посиденьок разом з другом - колегою. Вже, навіть, з найкращим другом не бачилися з весілля. Тепер завжди є відмовки: «Вибач, на цих вихідних не можу, їдемо до тещі», «вибач, сьогодні не можу, Енні потрібно відвезти до косметолога», «вибач, на наступному тижні не можу...і через місяць теж не можу».  Але якщо і вдалося таки вирвати друга на пару бокалів пива, то додайте до них і келих червоного солодкого, бажано найдорожчого з того, що є для Енні.

Спочатку Фрейзер ходив на посиденьки сам, але почувався зовсім не зручно. Йому хотілося хоча б інколи поговорити з другом на одинці, звичайні чоловічі розмови про відеоігри, серіал «Пацани». Але це все не цікавило Енні, тому розмовляли про роботу, загальні якісь теми. Тоді Фрей вирішив, що краще брати з собою дружину Бріану.
Брі щиро намагалася знайти спільну мову з дружиною друга. Вона хотіла аби всім було комфортно, але Енні завжди в’яло підтримувала розмови на тему, що почала не вона. А у Кевіна, Брі та Фрея було занадто багато спільних тем які не могла підтримувати Енні. Це призводило до того, що за годинку, максимум дві всі розходилися, бо Енні хоче прогулятися з чоловіком по нічному місту, або сходити в ресторан на паралельній вулиці, бо там найсмачніше морозиво. Звісно, що Фрейзеру та Бріані вони не пропонують піти з ними.