ЗрозумІлою І Доступною Мовою нариси, переклади, критика
Юрген Бергер ВIРШИ IРИНІ
Стара
у чорному вбраннi
зiгнута
чорнотою хустки
з вiзком дитячим,
де весь хатнiй скарб
вкриває
шмат хлiбини
В обличчi її жах,
в очах – застигла туга
i напрочуд спокiйний розсуд...
Була стара – моя бабуся.
В її руках
мої дитячi пальцi
тремтять,
але тримаються докупи,
той 45-й рiк...
Були ми на шляху до дому.
Болiли ноги,
Все ж ми мусимо iдти,
вона говорить, i мене цiлує...
Через мости,
яких вже небуло,
ми все iшли, iшли,
коли вже й ноги не несли нас,
той 45-й рiк...
На вулицях анi душi
окрiм панцерникiв та тягачiв
строкатих: бiлим-чорним,
та ми
з дитячим тим вiзком
запнутi
жахом, й безсловеснi.
Наш дiм
був реквiзований,
а мiсто наше просто
брухт камiння.
Наш хлiб був з дертi;
тiтка Трауд
нарiзувала тонкими шматками,
а лiжко нам на двох: менi та Ельзi.
Батьки
у Англiї, або десь у Росiї
не знали ми
куди вони подiлись...
…
Коли життя стає
тонким, таким як
шепiт
зовнi й всерединi,
тодi дарує нам Господь
матусь,
бабусь,
чи просто взагалi жiнок,
котрi беруть наше
життя в свої ласкавi руки
i нас
рятують
на землi.
#3492 в Різне
#1954 в Фантастика
#342 в Антиутопія
Відредаговано: 21.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
