Вимушений космополіт

Публічно спалюючи його книги, нацисти кричали: «Проти літературної зради солдатів Першої світової війни, за виховання народу у дусі реалізму! У вогонь книги Еріха Марії Ремарка!»

Мова йшла, перш за все, про знаменитий антивоєнний його роман «На Західному фронті без змін», який забезпечив письменникові почесне місце в чорному списку націонал-соціалістів. Цей роман – не звинувачення і не визнання, – писав автор в передмові. – Це всього лише оповідання про покоління, яке вбила війна, – навіть тих, хто уцілів під снарядами.

Ремарк зважився порушити табу, що існувало в ті часи.

Мова йде про героїчну смерть на полі бою. «Додати сенс тому, що ті, які стоять на нижчому інтелектуальному рівні вважають нелюдяними, – це наш святий борг, борг перед полеглими і перед майбутніми поколіннями», – писав із того ж приводу «співак війни» Ернст Юнгер. У «Сталевій грозі» Юнгер оспівав жертовність солдатської слухняності і переконаності у тому, що батьківщину треба захищати до останньої краплі крові. А Еріх Марія Ремарк, що народився 22 червня 1898 року, в своєму першому романі не просто поставив все це під питання і викрив помилковий пафос військового героїзму – він презирливо насміявся над ним.

Історія створення романа із часом обросла легендами.

Ремарк написав його протягом всього чотирьох тижнів.

Писав вечорами, оскільки вдень доводилося заробляти на хліб актуальними репортажами, писанням рекламних текстів для компанії «Контіненталь», яка виробляла шини...

Рукопис Ремарк послав 1929 рокуі Самуелю Фішеру, найвідомішому в ті часи німецькому видавцеві, але Фішер повернув авторові рукопис: мовляв, ніхто в Німеччині вже і чути не хоче про війну.

Фішер рідко помилявся, але тут зробив капітальну помилку.

Всього рік потому, як роман «На Західному фронті без змін» опублікувало берлінське видавництво «Ульштайн», в Голлівуді був знятий фільм, поставлений Люїсом Май-лестоном.

Коли фільм вийшов на німецькі екрани, нацисти спробували зірвати його показ в Берліні. Керував акцією «сам» Йозеф Геббельс, який був тоді гауляйтером столиці (секретарем берлінського комітету партії). Штурмовики СА випускали білих мишей в кінотеатрах, коли там гаснуло світло. Скоро картина була і офіційно заборонена в Німеччині, оскільки вона «справляє розкладаючий вплив на молодь».

Та на той час Еріх Марія Ремарк був вже за межами країни. У 1931 році, вже предчуваючи, що можуть натворити нацисти, він виїхав з Берліна і оселився, на швейцарському березі Лаго Маджоре.

Однак за гучну славу, що прийшла вже у молодому віці, письменникові довелося заплатити дуже дорогу ціну: він позбувся Батьківщинм, його книги публічно спалено у травні 1933 року в університетських містах Німеччини. Він зробився космополітом проти волі, із примусу. Його носило по світлу: з Швейцарії до Франції, потім в Сполучені Штати. Він мучився від самоти і депресій, багато пив, міняв подруг...

Свій грандіозний успіх 1929 року Еріху Марії Ремарку так і не вдалося повторити. Роман, що вийшов після Другої світової війни, «Тріумфальна арка», в якому розповідається про емігрантське життя в Парижі у 1938 році, не піднявся до рівня першого бестселера.

Талант Ремарка писати книги, які користуються широкою популярністю, викликав підозрілість літературних критиків: саме тому письменник ніколи не вважався за життя дійсно серйозним об'єктом для літературознавців. Це хворобливо зачіпало Ремарка.

Рецензенти «не могли пробачити йому, що він Ремарк, а не Томас Манн, Деблін або Хемінгуей», – писав Фрідріх Люфт.

Він страждав через те, що мав успіх у масового читача.

Лише за два роки до смерті Німецька академія мови і літератури міста Дармштадту вибрала його своїм дійсним членом…

У березні 1939 року Еріх Марія Ремарк прибув до Сполучених Штатів – спочатку не як біженець, а як турист. І тут автора романа «На Західному фронті без змін» вшанували, він став знаменитий.

Свого часу кіностудія «Юніверсел пикчерз» витратила на зйомки фільму Майлестона по цій книзі астрономічну для 1930 року суму – 100 тисяч доларів. Коли ж «Метро-Голдвин-Майєр» вирішила у 1938 році зняти фільм по роману «Три товариші», то сценарій його замовили Ф. Скотту Фітцджеральду. Але критика зустріла цю кінокартину прохолодніше. «Тріумфальна арка» з Інгрід Бергман, Чарльзом Бойером і Чарльзом Лаутоном в головних ролях теж не змогла переконати їх. Проте, цей фільм приніс Ремарку 235 тисяч доларів.

У «Новому світі» Ремарк був знаменитий не тільки своїми книгами у мільйонів «рядових» читачів. Він був бажаним гостем на офіційних прийомах і вечірках, ставши справжнім «салоновим левом».

Останні роки свого життя Еріх Марія Ремарк провів на віллі в Порто-ронко, де він і помер 25 вересня 1970 року.

Переклад О. Апалькова.

Джерело: Хольгер Гумпрехт «Нойе цюріхер цайтунг»