Пам’яті антиглобаліста Сергія Левченка

Пам’яті антиглобаліста Сергія Левченка

(9 січня 1954 – 13 червня 2019)

На 65 році життя покинув цей світ поет, прозаїк, перекладач і громадянин, погордо-бунтівничий Сергій Прокопович Левченко.

Про життєвий та творчий шлях доволі докладно розповідає сторінка вікіпедії

…Наша співпраця розпочалася у 2010 році із публікації у чергових випусках журналу «Склянка Часу*Zeitglas», №57 та №58 його роману-есеї «Шлях зерна». Роману, певною мірою, автобіографічного, майстерно обрамленого елементами фантастики, історії й детективу.

Цей твір – за своєю суттю АНТИГЛОБАЛІСТСЬКИЙ, закликав і закликає нині берегти не тільки довкілля, але й внутрішні кола душі людської, мови й культури різних народів… ( Ці числа журналу вдало ілюстровали землячки автора – черкащанки Оксана Сіра та Юлія Лисенька. Наступний №59 вийщов із публікацію його «Ненаписаних новел» - напрочуд лаконічних та влучних текстів…  Зимове видання №60 презентувало читачам України, Росії, Німеччина, Австрії та Швейцарії левченківський цикл поезій «Вена до вени». №61 знайомив прихильників альтернативної прози із новим романом вільного стилю «А жорна мелють…». Роман публікувався із продовженням у №62. 

Наступне число №63 виносило на широкий читацький загал лірично-соціальну добірку «І знову пам’ять»…

У подальших номерах журналу йшли оприлюднення таких його першодруків, як циклів поезії «Nomen est Omen» №66,  «Я придумал себе язик» №67, «Невже це було» № 70, «Дзвони» №75, «Останні слова» №78, «Вино з алоє» №79; прози «Непримітна, тиха і кохана» №73, «Моє місто» №77, «За Івана» №81, «Башкіни або прожити вперед», №82.

Окрім публікацій у журналі, наше видавництво широко публікувало твори Сергія Левченка на сторінках наших альманахів «Скіфія», «Антології сучасної новелістики та лірики України», збірках конкурсів поезій та спеціальних анонсованих видань.

Письменник вмирає фізично. Душею – ніколи. А його твори живуть, допоки хоч одна людина на Землі читатиме книжки… А твори Сергія Левченка йтимуть до людських почуттів із снагою і наснагою, адже він майстерньо перекував своє життя у гаряче красне слово…