Інвенції ЗА НІМЕЦЬКИМИ ПОЕТАМИ-I

Мануела Штанге

Закохане сподівання

Журливі очі
і мої простягнуті до тебе руки.
Жадаю я обійм твоїх,

усмішки.
Отак, як наші губи зутріч нашу зичуть,
такі пристрасно-звабні  наші губи,
вони мудріше за моє сумління.
Хочу тебе в обійми, хочу.
А ти смієшся, і журюсь я марно.[1]

             Хельмут Хайєр

Мій пісочний годинник

Аби я зміг перевернути час,

бо верхня склянка порожніє.

Утримує її отой пісок, що в нижній,

І не дає перехилитись ще раз.

Він сиплиться поволі, добігає краю,

мій час, що був задовгим, як здавалось.

А нині – мчить, неначе  шторм

жене його, збайдуживши до мене.

Ось верхне скло лишається пустим,

а нижне стане вкрай важучим.

Масивність мертвого тепер піску,

хіба що смерть мою присипить.

І вже нема мені ні шансу, ні жалю

Бо мій годинник вичерпала доля.

Я можу сподіватись воскресіння,

якшо сам Бог торкне той час рукою.[2]

Клеменс Шитко

Місцевий гімн

мати-земля я

з дежавцями-батьками

не говорю одною мовою

і не ступаю одним кроком

з палацу їх грошей не брав дитям

і не стріляв не грав у боулінг

оті шари без дирки в голові

земля і люди так мурмочуть

а риби в морі в небі птахи

клокоче горлом млявий потяг

мати-земля розвіюсь я

а ти вкрути для мене тишу

[1] Штанге Мануела, народилася 1966 року, живе у Гамбурзіі. Першодрук: «Склянка Часу*Zeitglas» №37,  2006.

[2] Хайєр Хельмут – народився 1952 року. Автор із м. Фірзен, ФРН.Першодрук: «Склянка Часу*Zeitglas», № 35, 2005