Три думки

«Ми  пережили багато…»

В. Шкловський.

Повчати інших легше. Але це слід робити. Час од часу. Аби інші мали кращій шанс, ніж той, хто повчає. Так думаю я у виправдання цієї статті.

Думка перша:

Зараз у нішій державі легко бути «безнравственним».

Багато чого вже лежить, розбитим вщент.

Скарги звідусіль на відсутність культури, справжнього мистецтва, добрих ідеалів тощо.

А я впевнений, все це (культура, мистецтво, зручне дозвілля тощо) може не тільки існувати, а й жити розвиваючись, лише за наявності у суспільстві зростаючої кількості заможних і не лише духом, людей.

Бізнесмени потрібні!  Вся культура живе за рахунок того підгрунтя, котре створюється живим капіталом. І саме тоді художник може продавати свої картини, письменник – писати не халтурити, артист – ходити з високо піднятою головою. Без цього уся наша інтелігенція виродиться, або схудне начисто. Прикладом – вся історична хода нашої країни дотепер – блукання, вибивання, вимолювання грощей не тільки на вищезазначене, але й на саме поховання у час смерті. 

Треба ставати на свої ноги! Всім!

Думка друга:

Існує ідея про людську шкалу, за якою: 10% – генії, 30% – талановиті, 45% – пересічні, а ще 15% тих, хто не може мислити без штучного живлення їхнього мозку киснем…

Треба тренувати мозок. Повсякчас.

Не лузгати насіння – вивчати мови. Іноземні і свої рідні. (У вісх містах України люди говорять українською та російською). Але як погано, здебільшого…

 Проте в будь-якій мові закладено бездоня насолоди.

 Спробуйте і відчуєте.

Моє одкровення: Мови – то скарб, зброя,  інструмент, котрий ніколи не дасть вам вмерти з голоду! До того ж цей інструмент не треба тягати у важкій валізі, як то роблять баяністи, слюсарі, теслі, тощо.

Пригадую, вивчав німецьку. Майже самотужки. Йшло тяжко. Виписував кожне нове слово. Аж раптом, наче мізки промило – читаю і все розумію… Хіба це не варто подвигу!

Читав два роки лише німецьку літературу.

Дивно, але своя, вітчизняна літеретура ставала зрозумілішою. Ближчими стали Куліш, Франко, Кобилянська, Федькович, Достоєвський, Лесков, Пушкін, Бунін…

Вивчайте мови що сили!

Думка третя:

Кордони падають. Треба подорожувати…Той, хто бачив інши світи, має іншу душу, інші очі, інший слух.

 Особливо треба подорожувати молодим! Адже поки людина у дорозі у неї є надія. Добра. Ласкава. Позитивна. «Созидательная»!

Багато чого ще лежитиме розбитим довго...

Зараз у нішій державі легко бути безнравственним. Та, чи слід ?[1]

[1] Першодрук: газета «Факультет», №5, 2001 рік.