Розділ 2

 «Діано, це, що таке? Ти крутиш з тим шмаркачем? А вдаєш скромницю!? Мала, не треба робити з мене ідіота!» — дівчина пробігла очима гнівну тираду.

  Під нею шоковано побачила фото з однокласниками, яке виставив хтось із них на своїй сторінці. На знімку вони великою компанією у шкільному спортзалі. То було спонтанно. Хтось вигукнув, що фотографує команду, всі швидко поставали, хто, як встиг. Вийшло так, що багато хто пообіймалися. Настрій був чудовий, вини виграли в паралельного класу. Один хлопчина обійняв Діану за плечі. То була якась секунда, не встигли і подумати. Потім одразу порозходилися.

  «Ми просто грали у волейбол. Нічого я не кручу. З чого ти взяв? Не бачиш, тут мало не всі пообіймалися? Так вийшло, він на секунду поклав руку мені на плечі. Чому ти так одразу?» — почала виправдовуватися Діана.

   ̶ Дорогенька, що там? — ласкаво запитала мама, показуючи на телефон в руках доньки.

̶  А... Та, все нормально. Так... Переписуюся з друзями. — відповіла, натягнуто посміхнувшись рідненькій.

  Мама спробувала ще щось дізнатися, порозмовляти, але Діана не наважилася розповісти про онлайн друга. Боялася, що мама одразу скаже, щоб не спілкувалася з людиною, про яку насправді нічого не знає. Лиш те, що він сам про себе говорить. А так не хочеться втрачати його...

   Тільки ж, не знала тоді, що невдовзі сильно пожаліє про те, що вчасно не поділилася з мамою своєю таємницею.

  Хлопець відписав, що на перший раз прощає. Але далі не потерпить такого. Діана сильно засмутилася. Не знала, що робити, як це сприймати.

   Та Валерій знову почав засипати її компліментами, розповідати, що дуже боїться втратити її, бо вона найкраща, найгарніша і так далі. Здавалося, питання закрите і далі все буде гаразд.

  Наступного дня у школі до дівчини підійшов той однокласник, що обійняв тоді на фото. Сердито випалив:

̶ Діано, ти зовсім сказилася?! Чи це той твій бойфренд такий шизофренік?! Подивися, що він мені вислав! —  показав їй фото, на якому якийсь хлопець лежить на землі в калюжі крові з ножем у спині. І підпис: «Ще раз полізеш до моєї дівчини, будеш ти так лежати». Діана шоковано відкрила рот.

̶  Не може бути... Хто тобі це вислав? — запитала, нарешті прийшовши до тями. Вигляд крові завжди вводив її у жахливий стан. Навіть у м’ясний відділ на ринку ніколи не могла спокійно зайти. Одразу страшенно нудило.

̶  Та той твій Валерій Дубовський! Побачив фото на фізкультурі і пришив мені, що я до тебе чіпляюся. Дебіл! Так було?! Я, що ліз до тебе, Діан?! Ти йому таке казала?! — сердито покрутив біля скроні пальцем.

̶  Придурочна! Хочеш за мій рахунок підігрівати того свого козла? Та, кому ти потрібна, істеричка!? Ще раз таке зробиш, я тобі... — почав погрожувати, що всім розкаже, яка вона психована і так далі. Діана мовчки слухала, в очах темніє, розпливається. Довкола них у класі зібралося ще повно зівак. Ледве видушила з себе крізь сльози:

̶  Вибач, Слав. Я... Не казала йому нічого. Чесно. Він сам. Я... Не хотіла. — і побігла з класу. Майже не бачачи, куди біжить, залетіла під сходову клітку. Сіла там у кутику на підлогу, розплакалася.

  Та, що ж це таке? Вона істеричка? Господи... Дожилася. Та все життя була тихою маминою дитиною, а тепер... Ох... Що робити? Як він міг? Навіщо так?

  Добряче виплакавшись, Діана постановила, що більше не хоче такої романтики. Якщо Валерій таке витворяє, то вона не буде більше спілкуватися з ним. Все! Це занадто.

  Та не підозрювала, що той випадок зі Славою лише початок її проблем.

  Ввечері написала Валерію, що дуже ображена його вчинком і більше не хоче з ним дружити. Хлопець одразу відповів, що жаліє, погарячкував. Що насправді не думає нікого різати, просто налякав, бо дуже боїться втратити її. А до повного щастя, почав гаряче запевняти у коханні. Висилати сердечка, різні романтичні картинки.

  Діана ще більше розгубилася. Він закоханий у неї? Що ж... Може це й нормально, що людина трохи перегинає палку, бо почуття засліплюють? Приємно чути, що тебе хтось любить, ти така класна, що аж в хлопця знесло дах. Може, все буде гаразд?