1.

Страхітливим і нещадним видався рік від створення світу 3792. Високо стояв у нічному небі над Ханааном мерехтливий кривавий Марс. Пустеля дихала сухими і злими вітрами, сікучи піском нескінчені хрести з розп’ятими уздовж доріг. Днями шалено палало сонячне лихе око; мовчали, мовчали стародавні сліпі скелі, і гори, і земля, щедро окроплена кривавою росою. День, ніч, йареах - завмерла, затихла Юдея - так завмирає і затихає до часу вулкан, знесилений, але такий, що ще кипить всередині, у глибині, тяжко зітхаючи і накопичуючи міць для нового нищівного виверження. Восьмий рік від правління римського префектуса Пілата приніс на стражденну землю нове горе, нові каламути й нові випробування.

Чи ще не виповнилася чаша терпіння богообраного народу?

Рано вранці дев'ятнадцятого елула на Ієрихонській дорозі з’явилася, наблизилася і почала втягуватися до Єрушалаїму римська залізна змія. Солдати допоміжного гарнізонного маніпулу на чатах побіля Долинних воріт витягнулися і завмерли, піднявши праві руки у привітальному жесті, проводжаючи очима штандарти Себастійської когорти із зображенням імператора. Виблискуючи і граючи у невисокому ще сонці орлами на значках, червленими щитами і жалами списів змія невпинно вповзала у тіло міста. Декілька сотень кованих римських сандалій гупали разом, здіймаючи рудий вуличний пил; поскрипували шкіряні частини обладунків, монотонно побрязкувала зброя; над мовчазним строєм витав дух крові і гострої сталі. Досягнувши храмових воріт, не зупиняючись, раптом перекривши розтривожений гул базару гавкаючими командами центуріонів, колона розпалася на два потоки; ніби дві руки випорснули, вишкірились гостряками списів і разом відштовхнули все те велелюддя: торговців, прочан, шатри, ослів, коней, і весь єрушалаїмський розмай і балаган; незадовго зійшовшись, легіонери правильним каре очепили враз очищений центр прихрамового майдану. Тут, ще з вечора оточений кільцем гарнізонної варти стояв на постаменті зваяний грецьким майстром мармуровий Тиверій, встановлений сьогодні вночі за наказом префектуса. І легко можна уявити, що ця статуя зі сліпими кам'яними очима воздвигнута ​прямо перед головною Святинею юдеїв подібна колу, навмисне встромленому у самісіньке осине гніздо.

- І сказав Господь: нехай не буде у тебе інших богів переді Мною. Не сотвори собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що у воді під землею, - бубонів маленький і сухенький дідок у єрушалаїмській плуші і пейсах, розгойдуючись і закривши очі. – Бережіть у душах своїх, що не бачили ви жодної подоби того дня, коли говорив Господь до вас на горі Хореб із середини вогню, щоб не відступилися ви і не зробили собі ідола на подобу якого боввана, зображення самця чи самиці; зображення всякої худобини, що на землі, зображення будь-якого птаха, що літає під небом, зображення будь-якого гада, що повзає по землі, зображення всякої риби, що у воді під землею...

- Вей-ааа! .. - ревіла тисячами ротів площа. Поважні бородаті юдеї у плушах і штраймлах, сирійці у тюрбанах, жінки у покривалах й туніках, голі нубійці, верблюди і мули, строкаті накидки кочівників на конях, замурзані діти, майданні злодії і фокусники, намети і лотки торговців, купи кізяку, рознощики води і фінікійські віщуни... Римський залізний острівець у центрі. І поверх цього всього маревом висів у повітрі Храм, спираючись слонячими підпорами на побляклі пальми і фігові дерева, що не давали тіні, перекреслюючи розпечену небесну пустелю крислатими п’ятисвіччями.

Дев’ятнадцятий день елула – місяця покаяння і очищення перед сурмами шофару Рош Гашана.

Серед різношерстого натовпу, який зібрався навкруги образливого для іудейського Б-га зображення, придивившись, можна було помітити чоловіка, одягненого в сірий поношений плащ з капюшоном. Неквапливо і буденно він перетинав бурливий майдан верхи на ослі, ніби прогулюючись або здійснюючи поїздку за своїми справами. Навряд чи вдалося б зараз роздивитися його риси: чоловік глибоко надвинув каптур, залишаючи своє обличчя в тіні; тільки чіпкий і уважний погляд з-під накидки вихоплював і перебирав постаті навколо.

Досягнувши ланцюга новоприбулих римських солдатів, не злазячи зі свого мула, володар сірого плаща викликав центуріона і про щось коротко перекинувся з ним кількома словами латиною. Дивно, наскільки шанобливо повівся із сірим вершником гордовитий воєначальник: вислухавши співрозмовника, центуріон схилив голову і доклав руку до грудей, висловлюючи згоду і готовність виконати доручення.

Ще раз озирнувшись на площу, де людський рух набирав нової сили, скипав і закручувався вирами, вершник направив мула до тихої тінистої вулички між лавками на краю базару і там зупинився. Незабаром біля нього виник інший чоловік, піший, схожий на злиденного юдея, у порваній та брудній туніці і засмальцьованій кіпі. Відразу вгадувалося, що зустрілися господар і його слуга. На відміну від неквапливого і впевненого у собі сірого наїзника, цей інший здавався швидким і слизьким. Слизький, як і його володар, озирався на натовп, недобре мружачи при цьому очі, пригинався, сутулив плечі і намагався розташуватися так, щоб бути якнайменше помітним; на обличчі його читалася заклопотаність і догідлива діловитість.

- Пане, вони збираються йти до Кесарії, до намісника. Хотіли розбити імператора силою - ви, пане, знаєте, - слизький говорив арамейською, тихо, але старанно вимовляючи слова. - Значить так: приєдналися Гоцби з Гошіц, Бенцліти .... – юдей, перераховуючи, загинав пальці, - говорили: зламаємо і закидаємо камінням. Але нічого не вийшло, вони, як завжди, побоялися. І, як завжди, пересварилися між собою.

Шпигун озирнувся на площу, підсунувся ще ближче до свого господаря, і, мало не дістаючи до його вуха губами, перейшов на шепіт:

- Ранком приходили від Каїфи. Було сказано, під страхом вічного вигнання: на солдат не нападати.

Над Єрушалаїмом росло і входило в силу сонце, скорочуючи тінь, перетворюючи повітря в тягуче розплавлене золото. Мул під вершником переступав копитами, намагаючись стати на тінь від стіни. Дослухавши розповідь слизького, чоловік у плащі вкотре уважно і оцінююче пройшовся очима по юрбі, і по залізній змії, яка вивернула свої кільця навколо статуї.